Заробітна плата в бюджетних установах – закладах охорони здоров`я

Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, тобто можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.
В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до законодавства України є захищеною. Це означає, що виплати по заробітній платі здійснюються першочергово.


Питання оплати праці:


Вперше прийнятому на роботу на строк більше п’яти днів видається трудова книжка, присвоюється табельний номер, який використовується в усіх документах з обліку заробітної плати. У разі переведення працівника на іншу роботу чи звільнення його табельний номер, як правило, не присвоюється іншому працівникові 1-2 роки.
Використання робочого часу відображається в табелі обліку – іменному списку працівників у розрізі відповідних структурних підрозділів. У ньому фіксуються такі дані:
  • прізвище, ім’я та по батькові працівника;
  • табельний номер;
  • кількість відпрацьованих днів і годин.

Обов’язки по веденню табельного обліку покладаються на працівника, призначеного наказом по установі. Зазначена особа на початку місяця заповнює необхідні реквізити відповідно до даних обліку особового складу. Впродовж місяця у табелі у вигляді умовних позначень фіксується інформація про приходи та неявки на роботу на основі відповідних документів, наприклад, листів про тимчасову непрацездатність, довідок про виклик у військкомат, до суду, тощо.
Табель заповнюється двічі: за першу половину місяця – для нарахування авансу, за весь місяць – для розрахунку суми заробітної плати за місяць. В кінці місяця у табелі підраховується загальна кількість відпрацьованих і невідпрацьованих днів. Заповнений відповідним чином табель подається в бухгалтерію, де проводиться нарахування заробітної плати.

Під фондом оплати праці лікарні розуміють обсяг коштів, запланований відповідно до кошторису лікарні для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками, отриманих як фінансування із бюджету, а також і від надання платних послуг. Необхідно розрізняти плановий і фактичний фонд заробітної плати.
Плановий фонд – це суми асигнувань, передбачені кошторисом бюджетних установ.
Фактичний фонд – це нарахована заробітна плата працівникам по розрахунково-платіжним відомостям.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові:
  • основна заробітна плата;
  • додаткова заробітна плата;
  • інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона найчастіше має форму посадових окладів. До її складу включають заробітну плату, нараховану за виконану роботу за посадовими окладами.
Додаткова заробітна плата - це теж винагорода, однак, на відміну від основної заробітної плати, вона виплачується за працю понад установлені норми – за трудові успіхи, а також за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати відносять:
  • доплати й надбавки до тарифних ставок та посадових окладів (за високу кваліфікацію, персональні надбавки, за знання іноземних мов, за суміщення професій (посад), за роботу у важких, шкідливих умовах, за вислугу років, стаж роботи і ін.);
  • гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (оплата праці у вихідні та святкові дні, оплата щорічних і додаткових відпусток, суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати, оплата навчальних відпусток, оплата працівникам-донорам днів обстежень, здачі крові і т.п.);
  • премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань (виконання і перевиконання виробничих завдань, економія матеріальних цінностей і ін.).

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми (оплата простоїв не з вини працівника, суми, що виплачуються працівникові, що знаходиться у вимушеній відпустці, з частковим збереженням заробітної плати, матеріальна допомога і т.п.).
Відповідальність за правильне планування і витрачання фонду оплати праці покладено на керівника установи і головного бухгалтера.

Нарахування заробітної плати здійснюється раз на місяць на основі розпорядчих та первинних документів з обліку відпрацьованого робочого часу, що передаються в бухгалтерію структурними підрозділами. При розрахунку заробітної плати потрібно брати до уваги нормативні акти, що регулюють нарахування заробітної плати в бюджетних установах охорони здоров'я, основним є спільний наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року N308/519 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за N 1209/11489) „Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення” (надалі — Умови оплати).
Щоб визначити посадові оклади працівників закладу охорони здоров'я, розмір доплат і надбавок, головний лікар наказом створює постійно діючу тарифікаційну комісію. До її складу включають заступника керівника з економічних питань (спеціаліст-економіст), головного бухгалтера, спеціаліста з кадрової роботи, голову профспілки та інших осіб, яких може залучити керівник закладу.
Якщо прийняли на роботу нового працівника, то його мають протарифікувати протягом п'яти днів із моменту укладання трудового договору.
Тарифікаційний список складають за формою, наведеною в додатку 1 до Умов оплати, а заповнюють окремо за всіма структурними підрозділами та за кожною посадою.

У лікувальних закладах чи установах часто зустрічаються випадки, коли працівники з тих чи інших обставин змушені працювати в понаднормовий час, у вихідні та святкові дні, а також у нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку).
Згідно з Кодексом Законів “Про працю” оплата праці за умов відхилення від норми здійснюється таким чином:
- у понаднормовий час – у подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці, за відрядною формою оплати праці виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою;
- у нічний час – у підвищеному розмірі – від 30 % до 50 % годинної тарифної ставки, посадового окладу за кожну годину роботи у нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством;
- у святкові та неробочі дні – у подвійному розмірі.

Утримання із заробітної плати працівників

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні обов’язкові утримання:
  • прибутковий податок;
  • збір до Пенсійного фонду;
  • збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
  • збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
  • за судово-виконавчими листами, утримання аліментів.
Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання:
а) за рішенням адміністрації:
  • планові та позапланові аванси;
  • неповернуті вчасно підзвітні суми;
  • суми нанесених матеріальних збитків;
  • штрафи, накладені в адміністративному порядку;
  • за судово-виконавчими листами (наприклад, аліменти).
б) узгоджені з працівниками:
  • профспілкові внески;
  • сплата відсотків за позики;
  • сплата відсотків за товари, продані в кредит;
  • індивідуальне страхування.

З 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один — єдиний соціальний внесок - 01.01.2011 року вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, який кардинально змінив систему фінансування державного пенсійного та соціального страхування в Україні.
Роботодавець тепер повинен утримувати із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу).

В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).
Єдиний соціальний внесок перераховують одночасно з перерахуванням прибуткового податку не пізніше дня отримання в установі банку коштів на виплату заробітної плати.
Відповідно до Закону України “Про оплату праці” загальна сума утримань не повинна перевищувати 20 %, а в окремих випадках – 50 % заробітної плати. Не дозволяються утримання із вихідної допомоги, компенсаційних виплат та інших виплат, що визначені законодавчо.

Окремі категорії громадян мають можливість платити менше податку на доходи фізичних осіб - завдяки застосуванню податкової соціальної пільги (ПСП). Податкова соціальна пільга – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати, вона розраховується кожного року і залежить від розміру зарплати та деяких соціальних моментів Відповідно до пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10грн. (у 2012 р. — 1500 грн., а 2013 року застосовується до працівників, які заробили менше 1610 грн на місяць). Тобто, на 2013 рік розмір податкової соціальної пільги для будь-якого платника податку становитиме 573,50 грн ( 100% пільга).

Пільги, що надаються відповідно до п.п 169.1.3. ПКУ:
- одиноким батькам, вдові, вдівцю або опікуну, піклувальнику – на кожну дитину віком до 18 років;
- платнику, який утримує дитину – інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину до 18 років;
- особі, віднесеній до І або ІІ категорії , постраждалої від аварії на ЧАЕС;
- учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад’юнктам;
- інвалідам І або ІІ групи, у т.ч. з дитинства (крім інвалідів війни);
- особам , що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність;
- учасникам бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни - у розмірі , що дорівнює 150% суми ПСП для будь – якого платника податку – на 2013 рік становитиме 860,25 грн.

Приклад розрахунку заробітної плати

Для прикладу розрахуємо заробітну плату за січень 2013 року.
Заробітна плата працівника лікарні 1148 грн., що трохи більше ніж мінімальна (1147грн.). Є заява на застосування податкової соціальної пільги.
Розмір соціальної пільги у 2013 році – 1147 х 50%=573,50 грн. (відповідно до п.169.1.1 ст.169 Податкового кодексу України).
Згідно цієї ж ст.169 Податкового кодексу України платник податку має право на зменшення суми загального оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги.
У 2013 році соціальна пільга застосовується до заробітної плати, що не перевищує 1610 грн.
Нараховуємо заробітну плату за першу половину місяця (аванс), тобто за дні, що відпрацьовані до 16 січня.
Припустимо, що у працівника звичайний графік роботи - п’ять днів у тижні. Отже, до 16 числа працівник відпрацював 2,3,4,8,9,10,11,14,15 = 9 робочих днів.
Нарахована заробітна плата за 9 відпрацьованих днів складає:
1148 грн. / 21 (кількість робочих днів у січні) * 9 = 492,00 грн.
Утримання єдиного соціального внеску:
492,00* 3,6% = 17,71 грн.
Визначаємо базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
492,00 – 17,71 = 474,29 грн.
Податок на доходи фізичних осіб:
474,29 * 15% = 71,14 грн.
Нарахування єдиного соціального внеску:
492,00 * 36,76% = 180,86 грн.
Заробітна плата (аванс), що отримує працівник на руки:
492,00 – 17,71 (єдиний соціальний внесок) – 71,14 (ПДФО) = 403,15 грн.
Виплату здійснюємо 16.01.2013 так, як радить Мінпраці.

Нараховуємо заробітну плату за другу половину місяця 31 січня, за 12 відпрацьованих днів.
Нарахована заробітна плата за другу половину місяця складає:
1148 – 492,00 = 656,00 грн.
Утримуємо єдиний соціальний внесок:
656,00 * 3,6% = 23,62 грн.
База оподаткування податком на доходи фізичних осіб:
656,00 – 23,62 = 632,38 грн.
Податок на доходи фізичних осіб (застосовуємо податкову соціальну пільгу):
(632,38 – 573,50) * 15% = 8,83 грн.
Нараховуємо єдиний соціальний внесок:
656,00 * 36,76% = 241,15 грн.
Заробітна плата за другу половину місяця, що працівник отримує на руки складає:
656,00 – 23,62 (ЄСВ) – 8,83 (ПДФО) = 623,55 грн.
Виплату здійснюємо 01.02.2013 так, як радить Мінпраці.
Отже в результаті нарахування працівнику зарплати в сумі 1148 грн. маємо:
До ПФУ – 463,34 грн.(17,71грн.+23,62грн.+180,86грн.+241,15 грн.);
ПДФО – 79,97грн.(71,14грн.+8,83грн.);
Працівнику на руки – 1026,70грн. (403,15грн.+623,55грн.)
Всього витрат – 1570,01 грн.

Нарахування заробітної плати за середнім заробітком.
При нарахуванні окремих виплат виходять із середньої заробітної плати, яка визначається згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.
Такі виплати застосовуються у таких випадках:
  • надання працівникам щорічної відпустки та додаткових відпусток;
  • виконання працівниками державних і громадських обов’язків;
  • надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
  • залучення працівників до виконання військових обов’язків;
  • службових відряджень;
  • тимчасової втрати працездатності;
  • в інших випадках.
При обчисленні середньої заробітної плати з метою розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, до уваги береться заробітна плата за останні шість місяців роботи, що передують випадку, з яким пов’язана відповідна виплата.

Якщо працівник працював менше шести календарних місяців, середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є подані до бухгалтерії листки непрацездатності (лікарняний листок), де й відображається кількість днів хвороби працівника.
Лікарняні листки підшиваються в окрему папку і нумеруються у хронологічному порядку з початку року, де на кожному лікарняному листку проставляється номер розрахунково-платіжної відомості, в яку він врахований для нарахування.
    На розмір лікарняних, крім середньої заробітної плати та днів хвороби, впливає також страховий стаж, а саме:
  • якщо страховий стаж особи до 5 років, то оплачується 60 % середньої заробітної плати;
  • якщо страховий стаж особи від 5 до 8 років, то оплачується 80 % середньої заробітної плати;
  • якщо страховий стаж особи понад 8 років, то оплачується 100 % середньої заробітної плати.

Звідси формулу для розрахунку лікарняних можна подати в такому вигляді:
СЛ = (ЗП / КД) х Рд х В, де:
СЛ – сума лікарняних;
ЗП – заробітна плата за шість попередніх місяців;
Рд – кількість робочих днів хвороби;
В – відсоток оплати залежно від страхового стажу працівника.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим працівникам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише починаючи з шостого дня непрацездатності. А перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів установи.
Державні гарантії права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України «Про відпустки», КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24 календарних дні. Педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів. Щорічна додаткова відпустка надається медичним працівникам за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. Передбачено також додаткові відпустки в зв’язку із навчанням і творчі відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток або компенсації за невикористану відпустку до уваги береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.
Якщо працівник працював в даній лікарні менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Підставою для нарахування відпускних є заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника оформляється наказ про відпустку тієї чи іншої особи.

Розрахунок відпускних проводиться за наступною формулою:
СВ = (ЗП / 365 – СН) х КВ, де:
СВ – сума відпускних;
ЗП – заробітна плата за 12 попередніх місяців;
СН – кількість святкових і неробочих днів, які прийняті законодавством;
КВ – кількість календарних днів відпустки.
Якщо святкові та неробочі дні припадають на період відпустки, то вони у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Скільки разів на місяць необхідно виплачувати заробітну плату?

Лікувальні заклади, що дотримуються законодавства про оплату праці, виплачують заробітну плату два рази на місяць. Заробітна плата складається із двох частин: заробітної плати за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата).
Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:
  • заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;
  • розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
  • Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі №912/13/155-10 від 09.12.2010 роз’яснює, що заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу — з 1 по 7 число.

    Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів з банку), після чого касир «закриває» платіжну відомість, тобто напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, він проставляє штемпелем чи робить помітку від руки «Депоновано». В кінці відомості касир фіксує суми фактично виданої та неотриманої заробітної плати, звіряє ці цифри із загальною сумою за відомістю та підтверджує попередні записи своїм підписом. Сума не отриманої працівниками заробітної плати повертаються на поточний рахунок на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати.
    Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами. Виплати, що з будь-яких причин не збігаються зі строками виплати заробітної плати (це можуть бути кошти на відпустку, позапланові аванси і т.п.), оформлюються видатковими касовими ордерами.
    На кожного працівника окремо відкриваються особові рахунки, де щомісячно реєструються дані про нараховану заробітну плату та утримання.
Просмотров: 36911 | Печать