«Інші» відпустки

Одним із видів відпусток є інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 3 ч.1 ст. 76 КЗпП).

Тобто Закон України «Про відпустки» (від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР) і Кодекс Законів про працю України визначають базові види відпусток, але вони також передбачають, що окремими законами та нормативними актами можуть встановлюватися «інші додаткові відпустки, передбачені законодавством»  (ст.4 Закону про відпустки). Тобто певні оплачувані відпустки регулюються профільними законами та постановами.

Одразу зауважимо, що Закон про відпустки передбачає наступний розділ – «Розділ III. ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ У ЗВ’ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ. ТВОРЧА ВІДПУСТКА. ВІДПУСТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА УЧАСТІ В ЗМАГАННЯХ. ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ОКРЕМИМ КАТЕГОРІЯМ ГРОМАДЯН ТА ПОСТРАЖДАЛИМ УЧАСНИКАМ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ». Але конкретні підстави, тривалість і порядок оформлення визначаються відповідними законами та підзаконними актами.

Приклад «інших» відпусток: 

• Спеціальні закони і програми передбачають додаткові відпустки або пільги щодо їх тривалості і оплати – як соціальні гарантії для окремих категорій (ветерани, інваліди, чорнобильці тощо); 

• «Військові» відпустки — для військовослужбовців, резервістів та працівників, які залучаються до оборони, закріплені в законах про оборону, мобілізацію та воєнний стан;.

• Відпустки для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування регулюються законом про державну службу та відповідними підзаконними актами.

• Відпустки для педагогів — встановлюються законами про освіту та профільними нормативами.

• Творчі, наукові та спортивні відпустки — часто деталізуються в галузевих законах (культура, наука, спорт) або в колективних договорах.

Тому зупинимось на окремих різновидах «інших» відпусток, які певне, найчастіше використовуються працівниками охорони здоров’я, та з урахуванням воєнного стану, у період якого багато працівників нашої галузі мають статус військовослужбовців.

Відпустки військовослужбовців унормовані Статтею 10-1. «Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них» Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (від 20 грудня 1991 року № 2011-XII)

Зокрема, згідно пункту 1 статті 10-1, військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Військовослужбовцям додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Військовослужбовці, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у відпустці, якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, залишаються на військовій службі у розпорядженні відповідного військового формування, а після їх закінчення - призначаються на попередні або на інші, не нижчі за попередні, посади. 

Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у випадках укладення ним шлюбу - тривалістю до 10 календарних днів; тяжкого стану здоров'я або смерті рідних по крові або по шлюбу - тривалістю до 7 календарних днів; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів; пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю військовослужбовця - тривалістю до 15 календарних днів. Всі ці відпустки - без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік.

Військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення та не може перевищувати 12 місяців поспіль. 

Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця.

У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

Під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Військовослужбовцям надається додаткова відпустка за знищену техніку тривалістю та у порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України, але не більше 15 календарних днів на рік.

Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.

У рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

У разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, виплачується особі (особам), визначеній в особистому розпорядженні на випадок полону, а в разі відсутності такого розпорядження - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Військовослужбовцям після їх звільнення з полону за їх бажанням надається додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини. Відкликання з додаткової відпустки після звільнення військовослужбовця з полону допускається виключно за його згодою.

«Іншою» відпусткою є також додаткова відпустка постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи – «чорнобильська» відпустка. Право на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів (16 к.дн.) на рік громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи надає Закон №796.

Така додаткова відпустка для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є гарантованою державною пільгою, тому роботодавець зобов’язаний забезпечити право працівника на цю відпустку впродовж календарного року. 

Згідно зі ст. 20, 21 та 30 Закону № 796 право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік мають особи з числа постраждалих громадян, віднесених до категорії 1 та 2, а також один із батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою: 

• особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, – категорія 1; 

• учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року – незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів; у 1987 році – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, – категорія 2;

• один із батьків дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи з інвалідністю або особа, яка їх замінює.

Чорнобильська відпустка встановлена спеціальним законом для певної категорії громадян, тому її надають один раз протягом календарного року - за календарний рік незалежно від часу, відпрацьованого працівником на цьому підприємстві; понад щорічну відпустку (основну і додаткову) в зручний для працівника-чорнобильця час (п.10 ч.14 ст.10 Закону № 504). Чорнобильську відпустку обов’язково включають до графіка відпусток на наступний рік.

Для підтвердження свого статусу при оформленні додаткової відпустки працівник-чорнобилець має надати копію посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з відповідною категорією. На підставі заяви та копії посвідчення роботодавець за основним місцем роботи видає наказ про надання працівникові додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 16 календарних днів.

Відпускні за період додаткової чорнобильської відпустки виплачує роботодавець, але не за власні кошти, а за рахунок коштів державного бюджету. Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виплати програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 № 936 (далі – Порядок). 

Відповідно до п. 5 Порядку № 936 фінансування «чорнобильської» відпустки проводиться лише за місцем основної роботи «чорнобильців». Тому працівнику-«чорнобильцю», який працює за сумісництвом, ця відпустка не надається

З 1 липня 2025 року Пенсійний фонд України отримав повноваження щодо виплати 39 видів соцдопомоги, це стосується і фінансування витрат на виплату відпускних особам які є постраждалими від аварії на ЧАЕС. Зміни відбулися з прийняттям постанови КМУ «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» від 25.06.2025 №765.

Щоб отримати кошти з бюджету на «чорнобильські» відпускні на наступний календарний рік, роботодавцям потрібно щорічно поновлювати реєстрацію в ПФУ - подавати необхідні документи не пізніше ніж за два місяці до початку нового року. Наприклад, останнім днем для подання документів на 2026 рік є 31 жовтня 2025 р.

Для реєстрації (поновлення реєстрації) в ПФУ підприємство має подати наступні документи (п. 6 Порядку № 936):

• відомості про підприємство (паспорт даних підприємства - форма № 1, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 29.03.2023 р. № 110-Н; далі — Наказ № 110-Н );

• список працівників — отримувачів компенсаційних виплат на чорнобильську відпустку із зазначенням П.І.Б., категорії, серії та номера посвідчення, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків;

• графік чорнобильських відпусток працівників і розрахунок витрат для них на 2026 бюджетний рік.

З 2026 року у страхувальників-роботодавців з’явилася можливість подати заявку на фінансування 16-денної “чорнобильської” відпустки через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Роботодавець формує заяву-розрахунок (форма № 2) у розділі «Заяви щодо соціальних виплат за осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильській АЕС», разом із копією наказу про відпустку та копіями документів щодо розрахункових витрат, пов‘язаних з виплатою компенсацій за додаткову відпустку громадянам, постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Заява направляється Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, за яким здійснюються нарахування відпускних. 

Щоб отримати кошти на чорнобильські відпустки працівників – потрібно в поточному бюджетному році до 25 числа місяця, за який здійснюють нарахування відпускних, подати до органу ПФУ розрахунок видатків (форма № 2, затверджена наказом №110-Н); реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги (тобто працівників-чорнобильців) із зазначенням їхніх даних, вказаних вище, а також відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги; завірені у встановленому порядку копії наказів про надання додаткової відпустки працівникам-чорнобильцям та інформацію про банківські реквізити, на які будуть перераховуватися кошти.

Якщо на підприємстві відбулись зміни щодо поданих раніше відомостей (зокрема найменування підприємства, його місцезнаходження та розрахункових рахунків, на які перераховуються кошти, списків працівників-чорнобильців), підприємство повинно протягом 20 днів наступного місяця повідомити про це орган ПФУ.

Відпустки педагогічним працівникам. Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам».

Відповідно до Порядку педагогічним працівникам закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Графік надання відпусток педагогічним працівникам складається з урахуванням можливості проведення регулярних консультацій для учнів, складання іспитів якими перенесено на осінь. За бажанням педагогічних працівників частина щорічної основної відпустки замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. 

Щорічна відпустка педагогічних працівників триває до 56 к дн. Відповідно до Закону про відпустки, сумарно щорічна основна та щорічна додаткова відпустка не можуть тривати понад 59 к. дн. Соціальні відпустки на дітей, відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях – не належать до щорічних додаткових відпусток. Саме тому педагогічні працівники мають право використовувати окремо щорічну основну відпустку та вищезгадані відпустки. У цьому випадку сума календарних днів перевищуватиме 59.

При наданні щорічної основної відпустки педагогам необхідно враховувати загальні норми як законодавства, так і спеціальних нормативних актів. Саме тому усі громадяни – наймані працівники, у тому числі педагогічні працівники мають право на різні типи відпусток, визначені законодавством, зокрема:

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, у тому числі профспілковим (статті 13, 14, 15, 15–1 Закону);

• відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16–1 Закону);

• соціальні відпустки, у тому числі відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 18–1 Закону) та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону);

• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством – наприклад, особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік (статті 20, 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

У наведених вище випадках (як і в інших загальновідомих випадках надання відпусток, що тут не згадані (у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, при народженні дитини тощо) педагогічний працівник має перебувати в певному статусі або для нього мають настати відповідні обставини, визначені законодавством:

• статус здобувача освіти,

• статус одинокої матері або батька, який виховує дитину без матері,

• статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи,

• наявність у педагогічного працівника двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, взяття дитини під опіку,

• участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях тощо.

Щодо педагогічних працівників з інвалідністю. Законодавство передбачає особливі «відпускні» умови для працівників, яким установлена інвалідність. Таким працівникам надається щорічна основна відпустка більшої за стандартну тривалості (ч.7 ст. 6 Закону про відпустки): працівникам з інвалідністю І і ІІ груп — 30 календарних днів;  працівникам з інвалідністю ІІІ групи — 26 календарних днів.

Так, наприклад, якщо працівник має інвалідність ІІІ групи, то замість 24 днів щорічної основної відпустки, він отримає 26 календарних днів. Але це не означає, що законодавство містить правило «плюс два дні до відпустки».

Збільшена тривалість щорічної основної відпустки не передбачена для працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства. Але таким працівникам надають відпустку тривалістю не менше зазначеної ч. 1, 7 та 8 ст. 6 Закону про відпустки.

Така норма прямо прописана у ч. 10 ст. 6 Закону про відпустки. І вона як раз підходить для випадків із педагогічними працівниками. Адже для них щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів передбачена Порядком № 346. При цьому жодних винятків для осіб з інвалідністю не передбачено.

Наприклад, вихователь з інвалідністю ІІІ групи має право на щорічну основну відпустку тривалістю 42 календарних дні. Жодних додаткових днів за встановлену інвалідність йому не надають.

Та все ж може бути й інша ситуація - друга частина правила про надання днів щорічної відпустки працівникам з інвалідністю встановлює норму, згідно якої загальна тривалість щорічної основної відпустки установлена іншими законодавчими актами, відпустку слід надавати тривалістю не менше 26 або 30 днів. В той же час серед посад педагогічних і науково-педагогічних працівників є посади працівників, яким надається відпустка на 28 календарних днів. Наприклад, ректору, директору, проректору (заступнику директора), декану факультету, які не виконують педагогічної роботи в цьому закладі вищої, післядипломної освіти. Якщо такий працівник має інвалідність І або ІІ групи, то йому слід надати щорічну основну відпустку тривалістю 30, а не 28 календарних днів.

Щодо особливості тривалості відпусток педагогів у воєнний час - Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 надає роботодавцям можливість обмежити це право і скоротити тривалість щорічної основної відпустки працівників до 24 календарних днів. Але це правило не стосується педагогічних працівників - норми воєнного стану щодо скорочення тривалості відпусток до педагогічних і науково-педагогічних працівників не застосовуються (абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136).

Слід також врахувати, що у період з 24.03.2022 до дня закінчення воєнного стану немає святкових і неробочих днів. Тобто такі дні вважаються робочими та відпустка на такі дні не продовжується, як це за звичайних умов (у мирний час святково-неробочі дні не враховуються у тривалості відпусток).

Щодо відпусток держслужбовцям. Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон № 889) визначено, що відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом № 889, якщо інше не передбачено законом. (частин 2-3 статті 5 Закону № 889). Тобто дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889. 

Відповідно до статті 57 Закону № 889 державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.

Частиною першою статті 46 Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років також надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 889 за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою КМУ від 06 квітня 2016 року № 270 (далі — Порядок), встановлено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби. Згідно із пунктом 4 Порядку додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

Пунктом 5 Порядку визначено, що додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток. Відповідно до пункту 6 Порядку додаткову відпустку на прохання державного службовця може бути поділено на частини будь-якої тривалості. Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році. Пунктом 10 Порядку передбачено, що за бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією.

Також потрібно врахувати, що Уряд заклав у Закон про Держбюджет–2026 спеціальну норму щодо відпусток державних службовців. Йдеться про щорічні відпустки, які необхідно використати до кінця 2026 року, інакше працівнику мають виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні в межах бюджетних видатків. Фактично це повторюється щорічно.

Так, у Закон про Держбюджет–2026 передбачено, що відпустки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований рік, мають бути використані до кінця 2026 року; а у разі невикористання відпустки працівником, державний орган повинен виплатити грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки в межах затверджених видатків на оплату праці.

Мова про щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (тобто саме про «інші» відпустки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки).

Таким чином, держслужбовці 2026 року, які і в минулі роки – або відпочити протягом року, або отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.

Інформація актуальна станом на 10.03.2026

Інформаційно-аналітичний відділ ХООППОЗУ© 2026