На що можуть розраховувати медичні працівники, які заразилися на робочому місці на COVID-19

Сьогодні медичні працівники, не зважаючи на небезпеку для життя і здоров’я під час пандемії інфекційного захворювання, знаходяться на своїх робочих місцях. Сьогодні майже кожен четвертий хворий на коронавірус – медик. Як же українське законодавство захищає інтереси працівників охорони здоров’я ?

Відповідно до статті 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичні та фармацевтичні працівники мають право:

• на належні умови професійної діяльності;
• на обов'язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров'я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;
• на соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;
• на першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами і ін.

Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту – відповідальність роботодавця

Належні умови професійної діяльності медичних працівників передбачають, зокрема, забезпечення засобами індивідуального захисту (ЗІЗ). Базові норми забезпечення ЗІЗ працівників закладів охорони здоров’я встановлені в статті163 Кодексу Законі про працю України та статті 8 Закону України «Про охорону праці».

Цими нормами передбачено, що на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правовими актами з охорони праці та колективного договору.

Галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, а також норми санітарного одягу та санітарного взуття були введені ще в 1988 році і з того часу не змінювалися (наказ МОЗ СРСР від 29.01.88 р №65) і діяли до 2018року, поки уряд їх не скасував, але не спромігся підготувати сучасні.

Мінсоцполітики наказом від 29.11.2018 № 1804 затвердило «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці». Згідно з цим документом повинна врегульовуватись видача працівникам ЗІЗ у кожному закладі, і затверджуватись в колективному договорі. Причому кількість (і запаси) засобів індивідуального захисту для забезпечення медичних працівників в період спалаху інфекційних хвороб із невизначеними шляхами передавання та інфікування мають встановлюватись згідно методики, затвердженої МОЗ наказом від 17.02.2020 №366.

Стандарти безпеки медичних працівників

У сьогоднішніх умовах безпека медичних працівників повинна відповідати вимогам наказу МОЗ України від 28.03.2020 № 722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), зокрема додатку 6 цього наказу - до Стандартів медичної допомоги «COVID-19» «Раціональне використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при захворюванні на COVID-19».

Відповідно до його положень в закладі охорони здоров’я повинні забезпечуватись особливі умови робочого процесу, щоб виключити інфікування працівників при контакті з особами, які можуть бути носіями чи хворими на COVID-19 .

Зокрема, роботодавець зобов'язаний забезпечити, а медичні працівники зобов’язані використовувати:

• медичні маски;
• антисептичні засоби;
• респіратори, за необхідності -  класу захисту не нижче FFP2;
• захист очей (захисні окуляри або щиток);
• чистий ізоляційний (захисний) водовідштовхувальний халат;
• водонепроникні  фартухи, якщо ізоляційний халат не є водонепроникним і є ризик потрапляння біологічних рідин на одягнені ЗІЗ;
• рукавички.
• чоботи або закрите взуття, що піддається очищенню і дезінфекції.

Після використання необхідно утилізувати ЗІЗ у відповідний контейнер після використання, а гігієна рук повинна проводитися до надягання і після зняття ЗІЗ.

Роботодавець зобов’язаний приймати ЗІЗ, що надходять у заклад, і перевіряти їх на відповідність вимогам нормативних документів та результатам оцінювання (п. 6 розд. II Мінімальних вимог). Для цього повинна бути створена комісія з представників адміністрації та профспілкової організації закладу.

Відповідальність роботодавця за належне забезпечення ЗІЗ працівників на весь період карантину надзвичайно велика. Порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм, визначених наказом №722, може привести до зараження працівників і поширенню хвороби. Тому порушення посадовими особами закладів охорони здоров’я можуть кваліфікуватись за ст. 325 КК, яка передбачає, крім штрафів, позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Якщо медичного працівника не забезпечили ЗІЗ і він захворів: що далі?

У разі зараження працівник закладу охорони здоров’я, якого не забезпечили ЗІЗ під час виконання посадових обов'язків, згідно ст.9 Закону України «Про охорону праці» може розраховувати на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю.

Для цього медичний працівник, у котрого під час роботи з’явились симптоми вірусного захворювання (підвищена температура, кашель або утруднене дихання, нежить, загальна слабкість, біль у горлі), повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника для вжиття заходів про якнайшвидшого встановлення діагнозу та отримання необхідного лікування. Якщо такі ознаки хвороби з’явились у позаробочий час - необхідно звернутись до сімейного лікаря або екстреної медичної допомоги.

У будь-якому випадку, якщо протягом 14 днів до появи цих симптомів медичний працівник мав контакти з підтвердженим або ймовірним випадком COVID-19, він повинен обов’язково звернути увагу лікаря на те, що ці контакти були професійними, тобто є підстави для висновку про наявність підозри на гостре професійне захворювання.

Сімейний (якщо лікування проводиться вдома) або лікуючий лікар (якщо пацієнта-медика доправлено на лікування до стаціонару) у разі лабораторно підтвердженого випадку інфікування COVID-19 негайно доповідають керівнику для підготовки екстреного повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на гостре професійне захворювання (п.6 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337.

Порядок дій лікарів та адміністрації закладу охорони здоров’я детально викладені у методичних рекомендаціях , підготовлених ЦК профспілки ППОЗУ (текст – за посиланням на сайті ХООППОЗУ - https://tinyurl.com/yaxjykrg ).

За медичними працівниками, котрі втратили працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, зберігаються місце роботи, посада та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (інвалідності). Роботодавець також може за рахунок власних коштів виплачувати додаткові суми постраждалим і членам їх сімей відповідно до колективного чи трудового договору.

У разі неможливості виконання попередньої роботи проводяться навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування медичного працівника відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом .

Якщо наступила смерть медичного працівника, то відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З 01.03.2020 року Кабінет Міністрів у зв'язку з епідемією коронавирусу на 11% збільшив розмір щомісячних страхових виплат, що здійснюються Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідну постанову, розроблену Міністерством соціальної політики України на виконання зазначеного Закону, прийнято Урядом на засіданні 1 квітня 2020: «Розмір щомісячних страхових виплат буде збільшено з 1 березня 2020 більш ніж 205 тисячам потерпілих на виробництві, та особам, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого. Для реалізації цього рішення в бюджеті Фонду соціального страхування України на 2020 рік передбачено кошти в сумі 693 млн гривень », - повідомила прес-служба відомства.

Фінансові компенсації

На сьогодні законодавством для медичних працівників передбачені доплати за роботу в умовах пандемії коронавірусу, (п.п. 2 п. 5 розд. ІІ Закону України від 17.03.2020 р. № 530) в розмірі 200 або 300 відсотків. Порядок здійснення цих доплат повинен затверджуватися окремою постановою КМУ, яка приймається 24 квітня.

Чинним є також наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 2 червня 2003 року N 145 «Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів з інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб», згідно якого медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті ліквідацією епідемій та лікуванням захворювань людей, здійснюються доплати до заробітної плати в розмірі трьох схемних посадових окладів (тарифних ставок) пропорційно відпрацьованому часу. Медичним та іншим працівникам, які зайняті на інших роботах з ліквідації епідемій і спалахів, здійснюються доплати до заробітної плати в розмірі двох схемних посадових окладів (тарифних ставок) пропорційно відпрацьованому часу.

Ось тільки коштів для цього до сьогодні не знайдено.

Та в усякому випадку такі доплати – явище тимчасове, адже прогнозується не тільки чергові спалахи коронавірусної інфекції, а й постійне її циркулювання. Залишаються також інші інфекційні хвороби, наслідки яких можуть бути не менш важкими.

Тому інший – цивілізований шлях – це запровадження обов’язкового страхування медичних працівників на всі випадки інфекцій. Таке страхування зазвичай має бути від наслідків інфікування медичного працівника на роботі, у випадку, коли хвороба спричинила настання інвалідності або смерті та передбачати страхові відшкодування під час лікування медичних працівників у випадках інфікування на роботі.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який було прийнято ще 2000 року, містить норми про таке страхування медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я на випадок виникнення інфекційних хвороб, пов’язаних з виконанням професійних обов’язків. Профспілка працівників охорони здоров’я України вимагала і вимагає розробити і затвердити Порядок обов’язкового державного страхування медичних та інших працівників, задіяних у сфері захисту населення від інфекційних хвороб (і не лише COVID-19). Але на сьогодні це стосується тільки випадків ВІЛ/СНІД.

Тому поки що на сьогодні існує лише механізм добровільного страхування, як і усіх інших громадян. Чисельні пропозиції щодо цього легко знайти в засобах масової інформації кожному бажаючому.

Законодавчо забезпеченою сьогодні, на жаль, є лише можливість виплати одноразової грошової допомоги сім’ям медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я у разі їх смерті від інфікування коронавірусом, пов’язаної з виконанням робіт з ліквідації вказаної хвороби. Це передбачається статтею 28 прийнятого Верховною Радою України 13 квітня 2020 року Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»

Як медичному працівнику захистити свої права?

Професійні ризики, пов’язані з умовами праці - на можливостях і совісті роботодавців та влади. Власне як і усі питання, пов'язані з оплатою праці в умовах пандемії COVID-19. Матеріальна компенсація важких умов праці, забезпечення засобів індивідуального захисту, антисептиків – це відповідальність роботодавців.

Якщо умови праці медичних працівників порушуються в міжепідемічні часи, то спрацьовують всі інспекції - найперше Держпраці та органів місцевого самоврядування. Але зараз, в умовах епідемії та карантину для справедливого відшкодування збитків, завданих здоров'ю медичних працівників рекомендуємо звертатися за допомогою до профспілки. Необхідні контакти надані на сайті нашої обласної організації.

Інформаційно-аналітичний відділ ХООППОЗУ.

Актуально станом на 23.04.2020року.