Огляд окремих питань діяльності профспілок, роботи галузі та змін в законодавстві. Лютий 2021 (Частина 1)

Головам

районних, міських, первинних організацій

профспілки працівників охорони здоров’я

Хмельницької області

Шановні колеги!

Інформуємо Вас про окремі питання діяльності профспілок, роботи галузі та змін в законодавстві за останній місяць.

20 лютого профспілки України разом з міжнародною профспілковою спільнотою оприлюднили ряд соціально-економічних показників (цей день в світі визначений як День соціальної справедливості). Впровадження в Україні європейських стандартів життя задекларовано у стратегічних документах країни, у тому числі в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Але проблемою є невиконання владою взятих на себе зобов’язань, соціальна несправедливість лише зростає. Найбільш кричуще соціальна несправедливість проявляється у значній диференціації доходів населення та високому рівні бідності.

Так, українська зарплата (414 євро у грудні 2020 року) досі залишається значно найнижчою серед країн ЄС (1314 євро у Польщі), а оплата праці в більшості галузей бюджетної сфери України є нижчою за середню заробітну плату по економіці.

Основні причини низького рівня оплати праці:

— мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) згідно законодавства встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який більш ніж вдвічі нижчий за його фактичний розмір;

— включення до мінімальної заробітної плати більшості доплат та надбавок та неврахування при визначенні її розміру сімейної складової.

Заниження мінімального посадового окладу, включення до мінімальної заробітної плати більшості доплат та надбавок призводять до зрівнялівки в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці. У той же час різниця в зарплатах керівників і працівників на окремих підприємствах сягає 250 разів.

В аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень до щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України зазначається, що середня офіційна заробітна плата найбільш високооплачуваних працівників перевищує середні заробітки найменш оплачуваних у 43,3 рази (в Європі — в 11,7 рази, США — у 24 рази); міжгалузева розбіжність становить 7,1 рази.

Не забезпечує соціальну справедливість й існуюча в Україні податкова система, яка не виконує функцію перерозподілу доходів між багатими і бідними. Застосування єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб (18 %) незалежно від суми виплати для громадянина, який отримує мінімальний дохід (наприклад, мінімальну заробітну плату) і для громадянина, який отримує надвеликі доходи (наприклад заробітну плату у розмірі 1,0 млн грн і вище) є несправедливим.

Крім того, Податковим кодексом України ігнорується державна соціальна гарантія – неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який має бути не нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наразі замість неоподатковуваного мінімуму в Україні діє податкова соціальна пільга, яка є «мертвою» нормою для працівників, які повністю відпрацювали робочий час та отримали зарплату не меншу, ніж мінімальна (6000 грн). Таким чином, держава у вигляді податку на доходи фізичних осіб вилучає у найбіднішої категорії населення кошти, які є для них життєво необхідними.

Профспілка працівників охорони здоров’я України рішуче виступає проти соціальної несправедливості. Завдяки активній та наполегливій роботі усіх профспілок досягнуто, наприклад, щорічного підвищення мінімальної заробітної плати, яка протягом 5 років зросла у 4,4 рази до 6000 грн з 1 січня 2021 року та перевищує фактичний розмір прожиткового мінімуму (5113 у цінах грудня 2020 року), а також запровадження у 2020 році додаткових доплат медичним, соціальним та іншим працівникам за роботу в умовах карантину.

З метою забезпечення соціальної справедливості та зростання заробітної плати в Україні до рівня країн ЄС, профспілки й надалі домагатимуться:

— встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні об’єктивно розрахованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб та виключення з її структури доплат, надбавок, підвищень посадових окладів компенсаційного та стимулюючого характеру;

— запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (у розмірі об’єктивно розрахованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також прогресивної шкали оподаткування трудових доходів (із зниженням ставки для низькооплачуваних категорій працівників);

— надання права працівнику на припинення роботи у випадку затримки зарплати;

— створення гарантійного фонду для захисту працівника у разі неплатоспроможності роботодавця.

Реалізація таких завдань потребує посилення законотворчої й колективно-договірної роботи, активізації співпраці з народними депутатами.

На засіданнях українського Уряду 22 та 24 лютого цього року виконані вимоги профспілок щодо індексації пенсій. Це стосується як терміну виплат, так і змін у пенсійному законодавстві. Глава уряду Д.Шмигаль заявив, що підтримує пропозиції профспілок і запропонує внести зміни до відповідного Закону, замінивши термін «з 1 березня» на термін «у березні». Голова ФПУ Г.Осовий інформував спілчан, що,згідно з законодавством, така індексація щороку здійснювалася з 1 березня. Мінсоцполітики і Пенсійний фонд України готували свої пропозиції для розгляду на засіданні Уряду, але цього року проект постанови Уряду передбачав проведення індексації пенсій поетапно — з 1 березня і з 1 вересня». Підхід профспілок є принциповим: внесена пропозиція щодо проведення індексації пенсій у два етапи є не тільки неправомірною, а й необґрунтованою. Проведення індексації пенсій саме у березні на повну норму 11 відсотків профспілки розглядають як запобіжний захід для пенсіонерів у зв’язку з підвищенням цін і тарифів.

24 лютого на черговому засіданні Кабмін схвалив законопроект про регулювання нестандартних форм трудових відносин. Документом передбачається законодавче врегулювання взаємовідносин працівників та роботодавців у випадку, коли неможливо заздалегідь визначити види, обсяги та періоди виконання тієї чи іншої роботи.

Пропонується введення нової особливої форми трудового договору – трудового договору з нефіксованим робочим часом. Відповідно до умов такого договору його сторони, за домовленістю, можуть визначати необхідність та час залучення працівника до роботи, її обсяг та режим виконання. При цьому оплата праці відбувається виключно за той час, коли робота фактично виконується.

Водночас працівник, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, зможе більш вільно планувати свою роботу, не прив'язуючись до одного роботодавця та робочого графіку підприємства, планувати свою діяльність залежно від поставлених йому завдань.

Важливо, що працівник отримає всі права та гарантії, передбачені законодавством про працю, зокрема щодо належного режиму роботи, часу відпочинку, порядку прийняття на роботу та звільнення з неї, виплати заробітної плати. Крім того, законопроектом передбачена гарантована мінімальна кількість оплачуваних годин на місяць.

Профспілки ще в жовтні минулого року запропонували детально ознайомитися з цим законопроектом. Він має назву «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості», тобто пропонується КЗпП доповнити статтею ст. 21 ¹ КЗпП. За нею обов'язок працівника виконувати роботу виникатиме виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом такої роботи, без гарантій того, що ця робота буде надаватися постійно.

Як зазначено у пояснювальній записці, такі договори «впроваджуються як альтернатива договорам цивільно-правового характеру. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем зарплати тощо)». При цьомукількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Водночас це обмеження не застосовуватимуть для фізосіб, які використовують найману працю та не є суб'єктами господарювання.

Роботодавець самостійно визначатиме обсяг необхідної для виконання роботи та в розумний строк погоджуватиме з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. Зарплату за таким договором виплачуватимуть за фактично відпрацьований час. При відрядній системі оплати праці — за фактично відпрацьований час за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками. Мінімальна тривалість робочого часу на підставі договору з нефіксованим робочим часом протягом календарного місяця має становити 8 годин.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення.

В інших країнах « договори з нефіксованим робочим часом» називають «нульовими контрактами». Тобто, якщо робота є, компанія залучає фахівця для її виконання, а немає роботи — людина «у вільному польоті». Відповідно йде і оплата — за відпрацьований час. Але скільки в підсумку «набіжить» заздалегідь прорахувати складно, тому що навантаження може бути різним. У той же час людина не зможе повноцінно підробляти на стороні, так як не знає, коли саме його викличуть на роботу за «нульовим контрактом».

Ці новації, звичайно, викликають супротив профспілок. Тому закликаємо вас звернути увагу на цей законопроект і в спілкуванні з представниками влади, народними депутатам заперечити прийняття такого закону, який призведе до чергового порушення соціальних і трудових прав працюючих.

Інформуємо Вас, що дії нашої Профспілки, численні звернення спілчан дозволяють вирішувати гострі проблеми. Наприклад, 11.12.2020 року Профспілка висловила вимогу до уряду про розумний підхід до реконструкції будівель КНП при укладенні договорів на наступний, 2021 рік (вимога сформульована у листі Профспілки від 11.12.2021 №05-07/278 «Про укладення договорів про медичне обслуговування на 2021 рік»), а профспілкові організації, народні депутати, колективи підтримали звернення. І в лютому 2021 Національна служба здоров'я України була змушена змінити вимоги до закладів охорони здоров'я щодо інклюзивності. Ці вимоги НСЗУ загрожували більшості КНП, особливо розташованих в сільській місцевості, втратити контракти з НСЗУ — тобто залишитись без фінансування на оплату праці. Нагадаємо, що згідно вимог НСЗУ медичний заклад первинної або ж вторинної ланки, що бажав укласти контракт, мав відповідати новим державним будівельним нормам (скорочено — ДБН) щодо інклюзивності. Але ж будівлі, в яких розташовані центри ПМСД та стаціонарні заклади, збудовані ще за радянських часів, тому виконати вимоги нових ДБН у короткі строки неможливо, адже за старими проектами не передбачались такі особливості.

Як результат звернень, дій окремих народних депутатів та суспільного резонансу, в НСЗУ все ж повідомили, що погоджуються з недоречністю і пропонують МОЗ ініціювати внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» щодо подання закладами документу, який підтверджує доступність їх будівлі та приміщення (вхідної групи), для осіб з інвалідністю. Ці пропозиції вже направлено до МОЗ (лист НСЗУ 3341/2.5-07-21 від 19.02.2021 ).

МОЗ України озвучило тарифи нових пакетів ПМГ-2021, які затвердив КМУ постановою «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у ІІ-IV кварталах 2021 року” від 15 лютого 2021 р. № 133, яка почне діяти з 1 квітня 2021 року.

Кількість пакетів — 35. Серед нових:

Ведення вагітності в амбулаторних умовах. Капітаційна ставка на місяць встановлює 720 грн.;
Лікування та супровід пацієнтів з гематологічними та онкогематологічними захворюваннями у дорослих і дітей в амбулаторних та стаціонарних умовах. Тариф складає 25 953 грн, але є високий коригуючий коефіцієнт для ведення дітей до 18 років, який складає 3,55 і тариф дорівнює 90 755 грн.;
Психіатрична допомога, яка надається мобільними мультидисциплінарними командами. Тариф – 50 535 грн на одну мобільну мультидисциплінарну команду, яка обслуговує більше 65 пацієнтів протягом місяця;
Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз, на первинному рівні медичної допомоги. Тариф складає 775 грн на місяць для лікарів первинної ланки, які надають допомогу пацієнтам з туберкульозом;
Готовність до реагування на епідемії. Тариф дорівнює 764 232 грн на місяць за умови виконання специфікацій. Заклади за цим пакетом визначає структурний підрозділ з питань охорони здоров’я області;
Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах. Тариф – 2 074 грн.; (з 1 липня по 31 грудня 2021 р. як ставка за медичну послугу !)
Стоматологічна медична допомога в амбулаторних умовах. Тариф складає 116 грн.(!!!)

Фінансування відповідних пакетів має розпочатися з ІІ кварталу цього року.

З 1 липня по 31 грудня 2021 року передбачена реімбурсація визначеного переліку лікарських засобів, що підлягатимуть відшкодуванню в рамках програми медичних гарантій для лікування в амбулаторних умовах цукрового діабету і нецукрового діабету. З 1 вересня по 31 грудня 2021 року передбачена реімбурсація лікарських засобів для лікування в амбулаторних умовах розладів психіки та поведінки, епілепсії.

Набула чинності постанова КМУ №120 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №410 і від 5 лютого 2020 р. №65”, яка передбачає внесення змін до порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році та І кварталі 2021 року.

Ця постанова передбачає введення нового пакету медичних послуг, пов’язаних з вакцинацією населення, а також уточнення порядку розрахунку вартості медичних послуг, пов’язаних з наданням стаціонарної допомоги пацієнтам з COVID-19. У перший місяць на команду, яка буде вакцинувати населення виплатять 8 247 грн. А надалі оплата відбуватиметься за результатами роботи, тобто за фактичну кількість вакцинованих осіб — тариф за медичну послугу з вакцинації складає 25 грн за перше щеплення та 60 грн за повторне щеплення. Мобільна команда має складатися щонайменше з одного лікаря та двох медичних сестер (медичних братів). Додатково рекомендується залучати особу, яка буде вносити дані в ЕСОЗ та/або водія за потреби.

Також даною постановою передбачається скасування „ковідного“ пакету для ЕМД. Глобальна ставка для ЕМД піднімається до 235 грн на рік (раніше вона складала 163 грн на рік) з певними наступними коефіцієнтами:

▪ 1,08 — за виявлення менше 100 пацієнтів з COVID-19 на 100 тис населення;

▪ 1,16 — за виявлення від 100 до 200 пацієнтів з COVID-19 на 100 тис населення;

▪ 1,24 — за виявлення від 200 до 300 пацієнтів з COVID-19 на 100 тис населення;

▪ 1,32 — за виявлення більше 300 пацієнтів з COVID-19 на 100 тис населення;

Ці коригуючі коефіцієнти починають діяти з 1 лютого.

Кожен заклад охорони здоров’я, що має контракт з НСЗУ, відтепер має подавати щокварталу «Звіт щодо інцидентів під час надання медичних послуг» (навіть у разі відсутності протягом звітного періоду таких випадків). Мова йде про ненавмисне залишення стороннього предмету в рані чи порожнині тіла, інциденти, пов’язані з переливанням крові, хибне хірургічне втручання, помилки під час призначення ліків тощо.

Зверніть увагу, що МОЗ України затвердило Стандарти до- та постконтактної медикаментозної профілактики ВІЛ-інфекції. Також внесені зміни до наказу, що регулює лікування хворих з опіоїдною залежністю

Нагадуємо, що з необхідною для членів профспілки інформацією можна оперативно знайомитися на інтернет-сайті обкому профспілки, його сторінках у соціальних мережах:

http://medprof-km.blogspot.com/,

https://www.facebook.com/medprof.km/,

https://twitter.com/medprof_km у Твіттері,

канал в ю-тубі — https://bit.ly/2vyvXGr.

Додаток — огляд законодавства станом на 02.03.2021 року

Додаток

ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ВІД 02.03.2021

ТРУДОВЕ ПРАВО І ЗАРОБІТНА ПЛАТА.

Інформуємо про окремі важливі законодавчі зміни у сфері трудового права за 2020 рік

5 лютого 2021 року Верховна рада України прийняла Закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі“. 15.02.2021 його підписав Голова Верховної Ради України, після чого закон направлено на підпис Президенту. Та наразі він ще не набув чинності — дійсним він стане через три місяці після опублікування. Протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом Кабмін повинен забезпечити розроблення та затвердження нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Цим Законом внесені зміни до Кодексу законів про працю України, Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та деяких інших законодавчих актів.

Метою є запровадження обліку трудової діяльності працівника в електронній формі (введення електронної трудової книжки) та впровадження автоматичного призначення пенсії за віком (зі збереженням за особою права відстрочення виходу на пенсію) через особистий електронний кабінет особи на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду. Це вимагатиме у працівників наявності електронного цифрового підпису.

Облік трудової діяльності працівника замість трудової книжки буде здійснюватися в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. На кожну застраховану особу заводитиметься персональна електронна облікова картка, до якої включатимуть відомості про прізвище, ім’я, по батькові працівника, відцифрований підпис, контактні дані, інформацію про освіту, страховий стаж, заробітну плату, належність до певної категорії осіб, наявність статусу, що дає право на пільги, трудову діяльність тощо.

Персоніфіковані відомості, що будуть включені до електронної облікової картки особи, зберігаються протягом усього життя особи, а після її смерті – протягом 75 років.

Водночас у Законі записано, що на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, роботодавець в обов’язковому порядку не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу має оформити такому працівникові трудову книжку і вносити туди записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. При цьому сама трудова книжка має зберігатися у працівника. У разі звільнення працівника зобов’язаний виконати вимогу працівника та належним чином заповнити паперову трудову книжку і видати її працівнику.

Тобто усі записи, які раніше вносив роботодавець до трудової книжки, не є обов’язковими, але він змушений буде це робити на вимогу працівника. При відсутності такої вимоги облік трудової діяльності буде здійснюватися виключно в електронній формі.

Включення Пенсійним фондом України до Державного реєстру відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою. Це означає, що роботодавець та працівник повинні внести документи щодо трудової діяльності працівника в електронному вигляді до Реєстру соціального страхування через веб-портал електронних послуг ПФУ. Йдеться про скановані копії документів із обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису. Після внесення відомостей про трудову діяльність працівника до Державного реєстру, роботодавець зобов’язаний видати оригінал паперової трудової книжки йому на руки під підпис. Якщо працівник працює за декількома трудовими договорами, то основне місце його праці визначається за його заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Законом також передбачено нові правила обчислення страхового стажу. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а за періоди, за які не внесені дані до Державного реєстру, страховий стаж підтверджується за записами у трудові книжці.

Пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи) з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. У випадку, якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців (причому за різних причин) з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Протягом п’ятирічного перехідного періоду застосовуватиметься як паперова трудова книжка, так й електронна форма уже наявних або внесених відомостей про трудову діяльність працівника з Державного реєстру.

Потрібно сказати, що Головним юридичним управлінням Верховної Ради надано 11 сторінок зауважень до цього Закону. Серед яких, наприклад, є те, що у ньому не визначені гарантії дотримання прав застрахованих осіб, передбачених статтею 32 Конституції України, щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, що буде міститися в реєстрі застрахованих осіб, а також захисту від несанкціонованого втручання в діяльність організаційно-технічної системи, якою є Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Також не врегульовані такі важливі питання як доступність інформації застрахованим особам, які не мають електронного ключа, а можливо, і засобів комп’ютерної техніки, можливість самостійного контролю коректності відомостей, що містяться в реєстрі застрахованих осіб про них; надання права та можливості роботодавцю внесення змін до відомостей про застрахованих осіб, виправлення помилок у внесених відомостях, визначення порядку перенесення даних з паперових носіїв до реєстру застрахованих осіб та інші.

В ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надали роз’яснення щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку матері, що має двох неповнолітніх дітей.

При прийнятті на роботу на працівника оформлюють особову картку за формою № П-2. У п. 10 картки відображається сімейний стан працівника і склад його сім’ї. Ці ж дані (у тому числі наявність дітей) працівник зазначає в автобіографії. Якщо відомості про наявність двох дітей зазначені в особовій картці та автобіографії, то це означає, що роботодавець знав про право працівниці на додаткову відпустку на дітей і повинен був попросити її надати копії свідоцтв про народження дітей.

Додаткова відпустка працівникам, що мають дітей, належить до соціальних відпусток (ст. 182 ¹Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) і ст. 19, 20 Закону про відпустки).

Ця відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.

Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з яких-небудь причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. Важливо звернути увагу на те, що можливість заміни додаткової відпустки на дітей грошовою компенсацією в разі, якщо працівник продовжує працювати на цьому підприємстві, чинним законодавством не передбачена. Отримати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей працівник має право тільки в разі звільнення (ст. 24 Закону про відпустки).

За матеріалами Управління Держпраці у Дніпропетровській області

(публікація Головного державного інспектора відділу Держпраці Л. Коваленко)

Мінекономіки видало лист від 05.01.2021 № 4709-06/235-07, яким надало роз’яснення щодо застосування положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100).

Питання полягало в тому, як правильно обчислити середню заробітну плату працівнику, якому встановлено індивідуальний графік роботи, а саме неповний робочий час, за останні 2 місяці роботи для виплати вихідної допомоги під час звільнення.

Мінекономіки нагадує, що відповідно до п. 2 Порядку № 100 середню заробітну плату для виплати вихідної допомоги обчислюють з огляду на виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що у випадку, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, її обчислюють множенням середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденну заробітну плату обчислюють діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

На думку Мінекономіки, якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку чи трудовим договором працівникові встановлено індивідуальний графік роботи, то, визначаючи середньомісячне число робочих днів, необхідно враховувати індивідуальний графік роботи працівника.