Щодо тривалості щорічних основних відпусток в умовах воєнного стану

Щорічні основні відпустки надають згідно Статті 6. «Щорічна основна відпустка та її тривалість» Закону про відпустки (від 15 листопада 1996 року № 504) — щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Робочий рік для надання відпустки відлічують із дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504; далі — Закон про відпустки). Із 2015 року трудові договори укладають щонайменше за день до того, як працівник стане до роботи, тому правильніше говорити — з дня прийняття на роботу.

В умовах воєнного стану законотворці увели нові правила та обмеження щодо надання відпусток — у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. (частина 1 статті 12 Закону № 2136). Томупрацівнику надають щорічну основну відпустку повної тривалості або обмежують її тривалість 24 к. дн. Якщо обмежують, то невикористані дні щорічної відпустки:

надають після закінчення чи припинення воєнного стану;
або надають за згодою роботодавця під час воєнного стану;
або при звільненні виплачують компенсацію.

Тобто нова редакція Закону № 2136 дала змогу роботодавцеві вирішувати на свій розсуд, чи обмежувати тривалість щорічної основної відпустки не більше 24 к. дн., і чи надавати щорічну основну відпустку під час воєнного стану за минулий рік.

Для працівників, що виконують роботи на об’єкті критичної інфраструктури, — спеціальна норма — роботодавець має право під час воєнного стану відмовити у щорічній або іншій відпустці, окрім відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. (підстава — частина 2 статті 12 Закону № 2136).

Окрім цих новацій, зміни, які з 24.12.2023 Закон № 3494 уніс до КЗпП, та Законів № 504 і № 2136, позначилися на порядку визначення стажу, який впливає на тривалість щорічних відпусток.

Якщо в мирний час менше 24 к.д. щорічної основної відпустки працівник отримував (в реальному житті) — якщо здійснював прогул, чи був відсторонений від роботи або знаходився у відпустці по догляду за дитиною до 3 років (чи без збереження до 6 років). Усі інші фактори не зменшувала право на 24 дні, у тому числі час перебування у відпустках без збереження оплати праці, чи перебування в Збройних Силах.

Тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 (ст.9 «Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку») тривалість відпустки без збереження заробітної плати, наданої відповідно до ст. 25 (відпустки без збереження, що надаються в обов’язковому порядку, наприклад, одинокій матері, пенсіонерам, у випадку смерті близьких — всього 21 підстава) або 26 цього Закону (за сімейними обставинам – до 30 к.д.) в мирний час включають до стажу для цілей надання щорічної основної відпустки.

Проте 24 грудня 2023 року набули чинності зміни в законодавстві щодо відпусток, передбачені Законом України від 22 листопада 2023 року №3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». У зв’язку з цим розширено перелік періодів, які зменшують «відпускний» стаж працівника – тобто розрахунково встановлюють тривалість менше 24 к.д.

Тобто з 24 грудня 2023 року безпосередньо в ст. 26 Закону № 504 вказано, що не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, час перебування у відпустках:

— за сімейними обставинами та з інших причин (тривалістю не більше 30 календарних днів на рік);

— на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, установлених законодавством (без обмеження 30-денним строком);

— у разі виникнення загрози збройної агресії проти України (без обмеження 30-денним строком). Варто додати, що з 24.12.2024 ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 також визначає заборону на включення до стажу для надання щорічної відпустки тривалість відпусток без збереження заробітної плати, наданих роботодавцем протягом періоду дії воєнного стану на прохання працівника без обмеження 30-денним строком;

— у разі виникнення загрози надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру (без обмеження 30-денним строком).

Якщо зараз зазирнути до пункту 4 частини першої статті 9 Закону №504, то побачимо, що у цій нормі досі вказано таке: час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст.25 і 26 Закону №504, включають до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку. Виняток становлять лише відпустки, що надаються згідно з пунктом третім частини першої статті 25 Закону № 504, для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років.

Але з 24 грудня 2023 року згідно Закону №3494 час відпустки без збереження зарплати, наданої відповідно до частин першої і третьої статті 26 Закону №504, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. А отже, усі відпустки без збереження зарплати, що були надані працівнику з 24.12.2023 на підставі ст.26 Закону №504 (за сімейними обставинами, у зв’язку з карантином, дією воєнного стану), мають випадати із «відпускного» стажу такого працівника !

Таким чином, на сьогодні положення п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 суперечать положенням ст. 26 цього Закону.

У той же час положення ст. 26 Закону № 504 мають пріоритет з 24.12.2023, адже в цьому випадку може бути застосовано класичний для юридичної практики принцип — «закон пізніший має перевагу над давнішим» (див. п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

При цьому зверніть увагу - не змінився порядок зарахування до «відпускного» стажу відпусток без збереження зарплати, що надаються на підставі статті 25 Закону № 504. Вони, як і раніше, зараховуються до «відпускного» стажу працівника. Виняток — безоплатні відпустки для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років – про це говориться в ст.9 Закону про відпустки.

Слід зважати на те, що крім вище вказаних обмежень ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 визначає заборону на включення до стажу для надання щорічної відпустки тривалість відпусток без збереження заробітної плати наданих роботодавцем у період дії воєнного стану (тривалістю не більше 90 календарних днів) за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.

Щодо відпусток, зазначених у ст. 25 Закону № 504, то їх тривалість не зменшує стаж для надання щорічної основної відпустки.

Для наочності – наступна таблиця.

Урахування тривалості відпустки без збереження заробітної плати під час визначення стажу для щорічної відпустки

№ з/п	Вид відпустки без збереження зарплати або підстава для її надання	Урахування під час визначення стажу для щорічної відпустки (так/ні)	Примітки
до 24.12.2023	із 24.12.2023
1.	За угодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин (ч. 1 ст. 26 Закону № 504)	так	ні	Із 24.12.2023 тривалість відпустки обмежено строком 30 к. дн.
2.	На час загрози поширення епідемії, пандемії (COVID-19) (ч. 3 ст. 26 Закону № 504)	так	ні	Дію карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України COVID-19, завершено 30.06.2023
3.	Дія воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ч. 3 ст. 26 Закону № 504)	так	ні	Надають на прохання працівника та обмежено строком дії воєнного стану
4.	Виникнення загрози надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру	так	ні	Надають на прохання працівника
5.	Виїзд працівника за межі території України в період дії воєнного стану (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136)	ні	Надають на прохання працівника в період дії воєнного стану в обов'язковому порядку тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів
6.	Набуття працівником статусу внутрішньо переміщеної особи в період дії воєнного стану (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136)	ні
7.	Відпустка матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Тривалість відпустки до 14 календарних днів щорічно
8.	Відпустка для чоловіка, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Тривалість відпустки до 14 календарних днів
9.	Для догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504, п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	ні	Надають у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, та за наявності таких документів: • заява на ім'я роботодавця чи уповноваженої особи; • довідка за формою № 080-1/о; • свідоцтво про народження дитини (див. лист Держпраці від 11.12.2017 р. № 5605/4/4.7-ЗВ-17). Тривалість відпустки визначають у медичному висновку з урахуванням обмежень, указаних у п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 504
10.	Для догляду за дитиною до досягнення 16-річного віку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504, п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	ні	Надають у разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи чи інші захворювання, указані в п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504
11.	Для догляду за дитиною до досягнення 18-річного віку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504, п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	ні	Якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги
12.	Для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території (п. 3 прим. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають матері або можуть використати повністю або частинами також баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів
13.	Відпустка учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 14 календарних днів щорічно
14.	Відпустка особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких установлено відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 21 календарного дня щорічно
15.	Відпустка особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (п. 5 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 21 календарного дня щорічно
16.	Відпустка пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи (п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 30 календарних днів щорічно
17.	Відпустка особам з інвалідністю I та II груп (п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 60 календарних днів щорічно
18.	Відпустка особам, які одружуються (п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 10 календарних днів
19.	Відпустка працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер (п. 9 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад. У разі смерті інших рідних тривалість відпустки до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
20.	Для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
21.	Для завершення санаторно-курортного лікування (п. 11 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю, визначеною в медичному висновку
22.	Відпустка працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади (п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
23.	Відпустка працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки (п. 13 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
24.	Відпустка сумісникам (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи
25.	Відпустка ветеранам праці (п. 15 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 14 календарних днів щорічно
26.	Відпустка працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково й одержали за них грошову компенсацію (п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
27.	Відпустка працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості (п. 17 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають окремо для супроводження кожної дитини. Тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі
28.	Відпустка працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року (п. 19 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 5 календарних днів щороку
29.	Відпустка членам добровільних формувань цивільного захисту (п. 19 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту
30.	Відпустка працівникам, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації (п. 20 ч. 1 ст. 25 Закону № 504)	так	Надають тривалістю до 60 календарних днів

Щодо періоду військової служби

Зміни щодо зарахування періоду військової служби до «відпускного» стажу відбулися вже давно. Нагадаємо, що завдяки Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» з 19 липня 2022 було:

скасовано обов’язок роботодавців зберігати середній заробіток за працівниками, які перебувають на військовій службі (зміни були внесені до ч. 3 ст.119 КЗпП);
виключено період військової служби, протягом якого за працівником не зберігався середній заробіток (зберігалися лише місце роботи та посада) з періодів, які дають право на щорічну основну відпустку (оновлено п.2 ч.1 ст.9 Закону України про відпустки».

А отже, дні військової служби, що припали на період після 19 липня 2022 року, не зараховуються до стажу для надання щорічної відпустки працівників, за якими не зберігається середній заробіток відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП.

На той час ще залишалися деякі категорії працівників, за якими роботодавець повинен був зберігати середній заробіток у період військової служби (навіть після 19.07.2022). Адже таким працівникам збереження середнього заробітку було передбачено не частиною третьою статті 119 КЗпП, а іншими нормами. До таких працівників належали:

а) педагогічні та науково-педагогічні працівники (ч.2 ст.57 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі — Закон №2145), ч.3 ст.63 Закону України від 06 червня 2019 року №2745I «Про фахову передвищу освіту»);

б) добровольці ТРО (ч.1 ст.119 КЗпП).

Для них період військової служби включався до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Але з 24 грудня 2023 Законом №3494 скасовано обов’язок роботодавця зберігати середній заробіток за час проходження військової служби за педагогічними та науково-педагогічними працівниками.

У зв’язку з цим вони втрачають право на «відпускний» стаж — оскільки час військової служби педпрацівників, що припадає на період з 24 грудня 2023 року, не зараховуватиметься до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Водночас дні військової служби до 24 грудня 2023 року увійдуть до «відпускного» стажу таких працівників.

Щодо добровольців ТРО, то для таких працівників наразі діють ті ж самі правила формування «відпускного» стажу, що і до 24 грудня 2023 року.

Періоди, що формують «відпускний» стаж

«Відпускний» стаж, тобто стаж роботи, який надає право на щорічну основну відпустку, визначають відповідно до статті 82 КЗпП і статті 9 Закону про відпустки.

Згідно з цими нормами, до «відпускного» стажу працівників зараховуються такі періоди:

Час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка. На цій підставі до «відпускного» стажу працівника увійде час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу, у тому числі й у випадку, коли жінка працює у відпустці для догляду за дитиною до 3 років на умовах неповного робочого часу.
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково. Виняток — періоди військової служби без збереження середнього заробітку, передбаченого законодавством (див. вище).
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування. Виняток — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. На цій підставі до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, включають періоди:

відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
тимчасової непрацездатності.

Зверніть увагу! Якщо працівник під час періоду тимчасової непрацездатності/відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку не одержував допомоги по тимчасовій непрацездатності, то такий період випадає з його «відпускного» стажу (лист Мінекономіки від 15.06.2023 р. № 4706-05/28652-07).

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст. 25 Закону про відпустки (з урахуванням змін, внесених до ст. 26 Закону про відпустки з 24.12.2023 — див. вище). Виняток — період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею (п.4 ч.1 ст.9 Закону № 504):

6-річного віку;
16-річного віку — якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлена інвалідність, хвора на важке перинатальне ураження нервової системи, важку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, важкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;
18-річного віку — якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлена інвалідність, отримала важку травму, вимагає трансплантації органу або паліативної допомоги.

Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.
Час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України від 26 січня 2022 року №2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата.

Зверніть увагу, що, відповідно до зазначених норм певні періоди, які притаманні воєнному часу, не потраплять до «відпускного» стажу працівника, це:

неявки з нез’ясованих причин. Дні, коли працівник не виходив на роботу з нез’ясованих причин (протабельовані кодом «НЗ»), не увійдуть до «відпускного» стажу працівника. Адже це не передбачено статтею 9 Закону про відпустки. До речі, сюди можна віднести й дні, невідпрацьовані працівником через прогул або інші причини неявок (протабельовані «І»);
призупинення дії трудового договору. Час призупинення дії трудового договору не враховують до стажу для надання щорічної основної відпустки. Це випливає з положень статті 9 Закону про відпустки. Оскільки ця норма дозволяє зараховувати до «відпускного» стажу періоди, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи/ посаду.

Для зручності наведені в таблиці нижче періоди, які на сьогодні входять до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (з урахуванням останніх змін у «відпускному» законодавстві).

Періоди, які зараховуються та не зараховуються у «відпускний» стаж

Календарні дні	«Відпускний» стаж
Вихідні дні	+
Святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП)*	–/+*
Відрядження, оплачені за середнім заробітком та як звичайний робочий день	+
Тимчасова непрацездатність (звичайні випадки, оплачувана)	+
Тимчасова непрацездатність без оплати (наприклад, при алкогольному сп’янінні)	–
Оплачувані відпустки всіх видів	+
Відпустка по вагітності та пологах	+
Відпустка для догляду за дитиною до 3 років, до 6, 16, 18 років (за меддовідкою)	–
Відпустки без збереження зарплати згідно зі ст.25 Закону про відпустки	+
Відпустки без збереження зарплати згідно зі ст. 26 Закону про відпустки (за сімейними обставинами, на час дії воєнного стану, пандемії, надзвичайної ситуації)	+/–**
Відпустка без збереження зарплати згідно з ч.4 ст.12 Закону №2136 (ВПО або працівникам за кордоном)	–
Відпустки без збереження зарплати, не врегульовані законодавством	–
Призупинення дії трудового договору (ст.13 Закону №2136)	–
Військова служба з обов’язковим збереженням середнього заробітку	+
Військова служба без оплати	–
Військова служба з оплатою за рішенням роботодавця (у формі матдопомоги, у розмірі середньої зарплати чи іншої виплати)	–
Невідпрацьований час, оплачений за середнім заробітком працівнику — добровольцю тероборони (ч.1 ст.119 КЗпП)	+
Невідпрацьований час, оплачений за середнім заробітком працівнику, який був на військових зборах, або у зв’язку з відвідуванням працівником ТЦК, або проходженням призовником медкомісії тощо (ч.2 ст.119 КЗпП)	+
Простій не з вини працівника, оплачений за середнім заробітком	+
Простій не з вини працівника, оплачений нижче за середній заробіток (наприклад, з розрахунку 2/3 окладу або у розмірі окладу)	+
Дні, вільні від роботи працівника, з яким укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом	+
Неповний робочий тиждень за ініціативою роботодавця	+
Неповний робочий тиждень за ініціативою працівника	+
Період відсторонення невакцинованого працівника	–
Неявки з нез’ясованих причин («НЗ» в табелі) або із з’ясованих, визнаних поважними роботодавцем, але не оформлених згідно із законодавством («І» у табелі)	–
Прогул	–
* З 24.03.2022 під час дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються, тому з цієї дати і на період воєнного стану ці дні не виключаються при визначенні «відпускного» стажу та середньої зарплати. ** Дні неоплачуваних відпусток за сімейними обставинами та на період воєнного часу, загрози пандемії, надзвичайної ситуації, що припадають на період з 24.12.2023, не враховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 26 Закону № 504).

Висновки.

Час військової служби педпрацівників, що припадає на період з 24 грудня 2023 року, не зараховується до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Відпустки без збереження зарплати, що надані працівнику починаючи з 24 грудня 2023 року на підставі статті 26 Закону про відпустки, випадають із «відпускного» стажу такого працівника.

Періоди неявок із нез’ясованих причин, простою з вини працівника, призупинення дії трудового договору до «відпускного» стажу не входять.

Норми спеціального закону № 2136 щодо трудових відносин під час війни не обмежує права працівника на одержання щорічних додаткових та інших відпусток, передбачених законодавством. Вони надаються повністю відповідно до норм законодавства або пунктів колективного договору. Але тут також потрібно зважати на той момент, що роботодавець може призупиняти дію окремих його пунктів на час воєнного стану. Важливий також момент: обмеження у 24 календарні дні не стосуються педагогів, освітян та науковців.

Щодо додаткових відпусток під час воєнного стану – адже медичні працівники мають право на додаткові відпустки за особливі умови праці (найчастіше – це 7 к.д.).

Одразу повідомимо – медичні працівники мають право на додаткові відпустки під час дії воєнного стану.

Так, дійсно, у період дії воєнного стану працівникам надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 24 к. д. Підстава — стаття 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136. Але зазначена норма не обмежує прав працівників на щорічні додаткові та інші відпустки, передбачені законодавством !

Та все ж — у період дії воєнного стану, якщо працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець може відмовити надати йому відпустку. Виняток — відпустки у зв’язку вагітністю і пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

таблиця – «Стаж для щорічної основної відпустки) та «Відпустки без збереження зарплат у звʼязку з воєнним станом

Інформація актуальна станом на 02.11.2024

—