Підсумований облік робочого часу в закладах охорони здоров’я

Для працівників закладів охорони здоров’я в підрозділах, які забезпечують безперервне цілодобове надання медичної допомогу хворим та потерпілим, трудовим законодавством передбачена можливість встановлення підсумованого обліку робочого часу – оскільки відповідно до норм Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для цієї категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації запровадження підсумованого обліку робочого часу (стаття 61 КЗпП). При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальне число робочих годин (передбачених правікам згідно норм ст. 50 і 51 КЗпП).

Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу викладено у «Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу» (затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 № 138, посилання - https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0138203-06#Text, далі – Методичні рекомендації). Вони не є нормативно-правовим актом і мають інформативний, необов’язковий характер Але роботодавці можуть ними користуватися як посібником ( лист Мінсоцполітики від 02.10.2019 № 1436/0/206-19 у додатку). В них уточнено, - як розробляти графіки роботи (змінності), підраховувати нормальну тривалість робочого часу й надурочну роботу.

Варто зауважити, що окремі моменти встановлення підсумованого робочого часу не врегульовані законодавством – наприклад, згідно ст.61 КЗпП встановлення такого режиму погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), але про дії роботодавця у випадку відсутності профорганізації чітких правових норм немає, є лише думки експертів про врегулювання питання підсумованого обліку в колективному договорі.

За підсумованого обліку робочого часу облік робочого часу роботи працівників регулюється графіками роботи (змінності). Головне у графіках роботи - тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальне число робочих годин, передбачених статтями 50 та 51 КЗпП (п. 3 Методичних рекомендацій). Тому при запровадженні підсумованого обліку робочого часу важливе значення має визначення облікового періоду.

Обліковий період установлюють у колективному договорі (п. 6 Методичних рекомендацій), він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як звикли з минулих часів, переважно визначають місяць. Але все частіше є випадки застосування інших облікових періодів - квартал, півріччя, рік, особливо в стаціонарних закладах охорони здоров’я, де надається ургентна медична допомога. Норму робочого часу за обліковий період визначають згідно правил п. 12 Методичних рекомендацій - за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, певної тривалості скороченого робочого дня – для визначених категорії медпрацівників згідно норм трудового законодавства. У порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду.

Графіки роботи (змінності) розробляє роботодавець і погоджує з виборним органом первинної профспілкової організації (ст. 52 КЗпП, п. 3 Методичних рекомендацій). При цьому передбачувана тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, але в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше, як 12 год. на добу і на умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду (п. 8 Методичних рекомендацій).

При цьому в закладах охорони здоров’я в колективному договорі має передбачатися можливість працівникам з підсумованих обліком робочого часу приймати їжу протягом робочого часу – тобто затверджується перелік таких підрозділів (робіт), порядок і місце приймання їжі. (це норма ст. 66 КЗпП).

Оскільки в більшості стаціонарних закладів охорони здоров’я робота не може бути перервана в загальний вихідний день (неділя), працівникам з підсумованих обліком робочого часу вихідні дні надають у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності (ст. 69 КЗпП). У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду (п. 9 Методичних рекомендацій).

Важливо, що при визначенні тривалості робочої зміни роботодавець та виборний орган первинної профспілкової організації повинні враховувати характер і умови праці, коли перевтома працівника може становити загрозу життю та здоров’ю як самого працівника, так і його оточення (п. 5 Методичних рекомендацій). Виходячи з виробничих потреб, з урахуванням характеру й умов праці може бути встановлена тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 год. робочого часу на зміну (п. 4 Методичних рекомендацій).

 Згідно «Галузевих ПРАВИЛ внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров'я України, затверджених наказом МОЗ України 18.12.2000 N 204-о і погоджених Профспілкою працівників охорони здоров’я України, в закладах охорони здоров'я тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 годин у зміну. Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Графіки змінності доводяться до відома працівника, як правило, не пізніше ніж за один місяць до введення їх в дію. За рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 годин (крім водіїв санітарного транспорту). У кожному конкретному випадку питання встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24 годин має вирішуватись лише за згодою працівника і профспілкового органу заклади охорони здоров'я.  Нагадаємо, що саме на основі цих типових правил повинні затверджуватись Правила внутрішнього трудового розпорядку в кожному закладі охорони здоров’я – адже це норма ст.141 КЗпП.
 До графіка змінності  можна вносити зміни . Адже на безперервних роботах (стаціонари, ургентні підрозділи поліклінік, служби екстреної допомоги тощо) забороняється залишати зміну до приходу працівника, який заміняє. (згідно Галузевих правил ВТР у разі невиходу працівника, що заміняє, працівник повинен повідомити про це старшого по роботі (зміні), який зобов'язаний негайно вжити заходів щодо заміни його іншим працівником і залишатись на робочому місці). У ситуації, якщо один із працівників йде у відпустку або перебуває на лікарняному, то прийнятий в закладі охорони здоров’я графік змінності коригують:

- розподіляють обов’язки тимчасово відсутнього працівника поміж кількома працівниками з відповідною доплатою кожному з них пропорційно обсягу виконаної роботи;

- роботу тимчасово відсутнього працівника доручають іншому працівнику, оформлюють за заявою сумісництво.

Якщо для виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника беруть на роботу іншого, це оформлюють наказом, інколи можуть укласти строковий трудовий договір.

Підсумуємо - запроваджують підсумований облік робочого часу наступним чином:

- погоджують запровадження підсумованого обліку робочого часу з виборним органом первинної профорганізації;

- керівник закладу охорони здоров’я видає наказ про запровадження підсумованого обліку робочого часу, в якому зазначають:підстави для його запровадження; категорії працівників, яких він стосується; дату початку нового режиму роботи; обліковий період; на основі якого робочого тижня визначають норму робочого часу; як визначатимуть нормальну тривалість облікового періоду в разі хвороби, відпустки працівника тощо; тривалість зміни, час відпочинку; порядок розроблення графіків роботи (змінності).

- повідомляють працівників про введення підсумованого обліку робочого часу не пізніше ніж за два місяці (це зміна істотних умов праці - режиму роботи (вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП);

- доводять до відома працівників графіки змінності - як правило, не пізніше ніж за місяць до їх введення в дію ( п. 16 «Галузевих Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров'я України, затвердженим наказом МОЗ України 18.12.2000  N 204-о ).

Облік використання робочого часу працівників ведуть за типовою формою № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489.

Відповідно до Наказу № 489 форма табеля носить рекомендаційний характер і за потреби форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку робочого часу в організації. У табелі має бути відображено фактичну тривалість відпрацьованого робочого часу за кожний робочий день (зміну) за графіком роботи конкретного працівника.  При заповненні табеля за поточний місяць не слід забувати про робочі години, які «переходять» з попереднього місяця, тобто відпрацьовані години зміни, що почалася в останній день попереднього місяця - у колонці «Відпрацьовано за місяць днів» зазначають кількість робочих днів за тим графіком, за яким розраховують норму робочого часу, що припали на частину місяця (на повний місяць), фактично відпрацьованого працівником. У колонці «Відпрацьовано годин, всього» відображають загальну кількість відпрацьованих годин за табелем. Також відображають кількість годин, відпрацьованих у звітному періоді у вечірній час та (з 18:00 до 22:00 - якщо колективним договором передбачено доплату за роботу у вечірній час) та нічний час (з 22:00 до 6:00). Також потрібно відображати кількість надурочних годин, але виключно в останньому місяці облікового періоду.

Щоб обчислити норму робочого часу за обліковий період, наприклад за п'ятиденного робочого тижня, множать тривалість робочого дня на кількість за календарем робочих днів, що припадають на цей обліковий період - такий механізм розрахунку календарної норми робочого часу за обліковий період пропонує Мінсоцполітики ( лист від 29.08.2012 № 317/13/116-12 ).

Важливо враховувати (та бажано – інформувати працівників) - якщо обліковий період перевищує місяць, то в окремих місяцях кількість робочих годин за графіком може бути меншою чи більшою порівняно з місячною нормою робочого часу. При цьому не визначають надурочною роботу в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду понад норму робочого часу, передбаченого графіком, якщо дотримується норма робочого часу за обліковий період.

Під час розробки графіків виходу на роботу (графіків змінності) зазвичай виникають  проблеми з дотриманням двох норм КЗпП – ч.1 ст. 59 КЗпП ( тривалість міжзмінної перерви має бути не меншою за подвійну тривалість попередньої зміни з урахуванням перерви ) та ст. 70 КЗпП (тривалість щотижневого відпочинку має бути не меншою ніж 42 години, тобто щотижня працівникові потрібно надати вихідний день ).

Річ у тім, що ці норми поширюються на графіки змінності, а не графіки виходу на роботу. Методичні рекомендації №138 містять правило щодо тривалості міжзмінної перерви і щотижневого відпочинку. Однак роботодавці не зобов’язані жорстко дотримуватись цих рекомендацій, оскільки вони, на думку Мінсоцполітики, мають лише інформативний характер – і тому припускає, що за підсумованого обліку робочого часу в окремих випадках можна скоротити тривалість міжзмінної перерви й щотижневого відпочинку ( лист від 02.10.2019 № 1436/0/206-19).

Держпраці, навпаки, контролює дотримання зазначених норм, зокрема в графіках виходу на роботу за підсумованого обліку робочого часу. За їх порушення вона штрафує підприємства. Наразі суди погоджуються з цим (постанова ВСУ від 23.10.2019 у справі № 400/296/19

, провадження № К/9901/23156/19).

Щодо оплати праці за підсумованого обліку робочого часу . Нормою праці для працівників з підсумованим обліком робочого часу є кількість робочих годин за графіком виходу на роботу, які встановлені у певному місяці; така ж норма і під час нарахування індексації та визначення доплати до мінімальної зарплати. Взагалі заклади охорони здоров’я - КНП самостійно встановлюють систему оплати праці, інколи встановлюючи оплату за фактично відпрацьовані години, обраховуючи щомісячно годинну ставку. Вірогідно все ж частіше за відпрацьовану норму робочих годин оплачують тарифну ставку згідно тарифікаційного розряду, а годинну ставку визначають для оплати нічних, святкових  та надурочних годин.

Щоб визначити годинну ставку, ділять місячну ставку (оклад) на середньомісячну кількість годин у відповідному календарному році. Таким чином, якщо працівник відпрацював усі робочі години, установлені йому за графіком виходу на роботу (графіком змінності), нараховують йому тарифну ставку (оклад), визначений у трудовому договорі або штатному розписі ( листи Мінсоцполітики від 02.07.2018 № 1139/0/101-18/28 і від 21.02.2017 № 242/0/102-17/282 ). А також за годинною ставкою оплачують роботу у святкові та неробочі дні й обраховують доплати за нічні години (для цього ділять місячну тарифну ставку (оклад) на норму годин за графіком виходу на роботу (змінності) у відповідному місяці ( лист Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1537/0/102-17). Такий же принцип і для оплати надурочних годин - на основі місячного окладу і середньомісячного числа годин за обліковий період ( лист Мінсоцполітики від 04.03.2019 № 248/0/206-19).

А для забезпечення гарантованого державою рівня мінімальної зарплати ( лист Мінсоцполітики від 21.08.2017 № 2231/0/101-17 ), обчислюючи розмір доплати МЗП, оплату роботи в нічний час і надурочної роботи не враховують.

Додаток: лист Мінсоцполітики від 29 серпня 2012 року №317/13/116-12 «Про застосування підсумованого робочого часу»;

                   Лист Мінсоцполітики від 02 жовтня 2019 року №1436/0/206-19

Інформація актуальна станом на 25.04.2025

Інформаційно-аналітичний відділ ХООППОЗУ© 2025

Додаток

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

29 серпня 2012 року № 317/13/116-12

« Про застосування підсумованого робочого часу»

<...>

Згідно зі статтею 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів — на 1 годину.

У порядку, встановленому у колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня. Враховуючи те, що при п’ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями у суботу та неділю.

Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.

Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Загального нормативно-правового акта, який би давав право встановлювати тривалість зміни 24 чи 12 годин, на даний час немає.

Згідно з пунктом 4 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138, виходячи з виробничих потреб, роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 годин робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

На запит Мінпраці Інститут медицини праці в своєму листі від 27.05.2003 р. № 11/392 зазначає, що «графіки з 12-годинними змінами можуть бути привабливими як для працюючих, так і для роботодавців з тієї причини, що при їх використанні значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами в порівнянні, наприклад, з 8-годинними графіками. Однак встановлення подовженої тривалості робочого дня працівникам не рекомендується, оскільки така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку втоми. Тому більш довга зміна може мати негативні наслідки для працездатності і стану здоров’я працюючих. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як в денних, так і в нічних змінах».

Крім того, статтею 143 проекту Трудового кодексу України передбачено, що максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, оплати праці.

Відповідно до зазначеного режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку встановлюються роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством та Галузевою угодою.

Директор Департаменту  О. Товстенко

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

02 жовтня 2019 року №1436/0/206-19

Директорат норм та стандартів гідної праці Міністерства розглянув ваше звернення і в межах компетенції повідомляє.

Чинним законодавством не регламентовано порядку і умов застосування підсумованого обліку робочого часу.

Статтею 61 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) лише передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для такої категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (ст. 50 і 51).

Міністерством праці та соціальної політики України було розроблено і наказом від 19.04.2006 р. № 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі — Методичні рекомендації).

Пунктом 7 Методичних рекомендацій зауважено, що при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (включаючи перерву на обід) була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (частина перша статті 59 КЗпП України), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (стаття 70 КЗпП України). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга статті 59 КЗпП України).

Методичні рекомендації не реєструються в Міністерстві юстиції і мають інформативний, необов'язковий характер.

Крім того, у статті 61 КЗпП не міститься застережень щодо дотримання при підсумованому обліку робочого часу вимог статей 59 та 70 КЗпП, на відміну від статей 50, 51 КЗпП.

Зазначене, на наш погляд, дає підстави стверджувати, що при підсумованому обліку робочого часу в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Генеральний директор

Директорату  норм та стандартів гідної праці                    Ю. Кузовой