|
Про відрахування із заробітної плати працівників
(станом на за 02.04.2012)
Відрахування, які проводяться із заробітної плати працівників можна поділити на кілька груп:
- обов’язкові (податки, збори, інші обов’язкові платежі);
- добровільні, які здійснюються за заявою працівника (наприклад, внески до лікарняної каси, погашення кредиту);
- примусові на користь третіх осіб (наприклад стягнення аліментів за рішенням суду);
- примусові на користь роботодавця.
Саме про відрахування із заробітної плати на користь роботодавця і йтиме далі мова. Ст. 127 КЗпП України містить вичерпний перелік випадків, коли можуть проводитись такі відрахування:
- для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
- при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з призовом або вступом на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України), переведенням працівника, за його згодою, в іншу організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП України), відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України), змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України), нез’явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 5 ст. 40 КЗпП України), поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України), направленням на навчання та в зв’язку з переходом на пенсію; відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не проводиться і у разі смерті працівника;
- при покритті шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації. При чому ст. 134 КЗпП України передбачає 9 випадків, коли працівники можуть нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з їх вини роботодавцю. У всіх інших випадках працівники несуть лише обмежену матеріальну відповідальність, тобто не більше свого середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця; покриття шкоди керівниками установ та їх заступниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням вищестоящого органу шляхом відрахування із їх заробітної плати. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові.
У решті випадків покриття шкоди провадиться в судовому порядку.
Ст. 128 КЗпП України визначає, що при кожній виплаті заробітної плати загальних розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 відсотків заробітної плати. У більшому розмірі відрахування може здійснюватись лишу випадках, передбачених законодавством.
Виходячи з викладеного, можна проаналізувати найбільш поширені випадки, коли виникає питання про можливість чи неможливість відрахувань із заробітної плати працівників.
- Внаслідок помилки бухгалтера працівникові видано 35 грн. замість 3,5 грн. Ця помилка є арифметичною. А тому відрахування із заробітної плати працівника може бути проведене.
- Ставка заробітної плати кочегару виплачувалась по шостому тарифному розрядку, в той час як законодавством максимальний розряд для оплати п’ятий. В даному випадку відрахування із заробітної плати кочегара неможливе, оскільки мала місце не арифметична помилка, а неправильне застосування закону. До матеріальної відповідальності тут може бути притягнутий керівник, що встановив неправильну ставку заробітної плати або бухгалтер, якщо він проводив виплату без наказу про встановлення ставки.
- У висновку контрольно-ревізійного відділу вказано на порушення при встановленні кваліфікаційної категорії вчителю і зобов’язано повернути суму переплати. В даному випадку із учителя відрахування не може бути проведене, якщо відсутня його вина у встановленні неправильної категорії. Винним тут може бути визнаний керівник, що видав незаконний наказ про встановлення завищеної категорії. Крім того, вимоги контрольно-ревізійних органів не завжди є обґрунтованими, що взагалі виключає можливість відрахування із заробітної плати будь-кого.
- З шкільного гардеробу був викрадений одяг. Гардеробник нестиме матеріальну відповідальність, якщо викрадення одягу сталось з причини неналежного виконання ним своїх трудових обов’язків. Проте, матеріальна відповідальність гардеробника виключається, якщо роботодавець не створив умови, необхідні для нормального збереження майна відповідно до ст. 131 КЗпП України.
- Рішенням суду працівника поновлено на роботі та стягнуто на його користь з відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу. Посадова особа, винна в незаконному звільненні може бути притягнена до матеріальної відповідальності.
Джерело: http://pon.cn.ua
| |