Новації підвищення кваліфікації у зв’язку із Законом «Про професійний розвиток працівників»

5 лютого 2012 року набув чинності Закон України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року № 4312-VI*.
Закон розроблено з метою створення та забезпечення ефективного функціонування системи професійного розвитку працівників підприємств, установ та організацій, їхнього професійного навчання, атестації та підтвердження кваліфікації за результатами неформального навчання.

Створення зазначеної системи сприятиме вирішенню питання щодо забезпечення у повному обсязі потреб розвитку виробництва та сфери послуг кваліфікованими працівниками, втому числі в галузі охорони здоров’я. Щорічний випуск кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами освіти становить менше 300 тис., тимчасом як кількість вільних робочих місць, наданих службі зайнятості роботодавцями протягом 2010 року, становила майже 1,2 мільйона.

В Україні щорічно професійним навчанням на виробництві охоплюється понад 1 млн. працівників. Протягом 2010 року навчено нових професій понад 216 тис. осіб, підвищили кваліфікацію майже 944 тис. найманих працівників, що становить 8,6 % облікової кількості штатних працівників.

Однак періодичність підвищення кваліфікації працівників залишається низькою, в середньому по Україні становить один раз на 12 років, що більш ніж удвічі менше аналогічного показника у розвинених країнах. Так, наприклад, у країнах Європейського Союзу періодичність підвищення кваліфікації працівників становить близько одного разу у п’ять років, у Японії — близько одного разу у півтора року. Серед причин, які стримували розвиток системи професійного навчання кадрів на виробництві, — недосконалість нормативної бази, відсутність спеціального законодавчого акта, який би регулював питання професійного навчання працівників в умовах виробництва.

Закон «Про професійний розвиток працівників» розроблено з метою підвищення ефективності функціонування системи професійного навчання та підтвердження кваліфікації працівників.
Головним завданням Закону є визначення правових, організаційних та методичних засад регулювання системи професійного розвитку працівників.

Зокрема, для забезпечення конкурентоспроможності працівників визначено зобов’язання роботодавців щодо забезпечення підвищення кваліфікації працівників не рідше ніж один раз на п’ять років. Ураховуючи важливість соціального партнерства у сфері професійного розвитку працівників, Законом «Про професійний розвиток працівників» передбачено участь професійних спілок, організацій роботодавців, інших громадських організацій у професійному навчанні та підтвердженні кваліфікації працівників.

Законом передбачено, що роботодавці можуть здійснювати формальне та неформальне професійне навчання працівників.
Формальне професійне навчання працівників за робітничими професіями передбачає первинну професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій і може організовуватися на договірних умовах у навчальних закладах або здійснюватися відповідними підрозділами (фахівцями) підприємств, організацій, установ безпосередньо на робочих місцях через індивідуальне чи курсове навчання. До формального навчання керівників та фахівців з вищою освітою належить перепідготовка, спеціалізація та у разі підтвердження результатів навчання документом державного зразка — підвищення кваліфікації.

Перепідготовка працівників з-поміж керівників, професіоналів і фахівців — це отримання іншої спеціальності на основі раніше здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація проводиться задля отримання працівником додаткових фахових знань, умінь та навичок у межах раніше здобутої спеціальності, підвищення кваліфікації — для підвищення професійного рівня працівника. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ державного зразка.

Порядок організації формального професійного навчання працівників, вимоги щодо організації навчально-виробничого процесу безпосередньо на робочих місцях визначаються Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151, Положенням про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2006 року № 500/861. У зв’язку з ухваленням Закону «Про професійний розвиток працівників» на цей час вносяться зміни у зазначені нормативні акти.

Законом «Про професійний розвиток працівників» уведено поняття «неформальне професійне навчання працівників» Неформальне професійне навчання працівників — це професійне навчання, яке не регламентоване місцем здобуття, строками, формою навчання. Неформальне професійне навчання може організовуватися, зокрема, безпосередньо на робочих місцях через учнівство, тренінги, самоосвіту тощо. До неформального професійного навчання належить також підвищення кваліфікації працівників, стажування, якщо за його результатами не передбачається видання документа державного зразка.

Проведення неформального навчання не потребує ліцензування на право надання освітніх послуг, що відповідає практиці розвинених європейських країн. Запровадження неформального навчання даватиме можливість підприємствам оперативно здійснювати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб виробництва.

Звернути увагу! Визначає зміст, вибирає види, форми, методи навчання роботодавець відповідно до потреб власної господарської діяльності.

Функції щодо організації підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників Законом № 4312 покладено на державну службу зайнятості. Для проведення процедури підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників на відповідність їхніх професійних знань, умінь та навичок вимогам державних стандартів державна служба зайнятості залучатиме навчальні заклади державної служби зайнятості, інші професійно-технічні заклади освіти, підприємства, організації, установи, які мають ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за відповідними професіями. Результати неформального професійного навчання підтверджуватимуться документом установленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації.

Запровадження процедури підтвердження кваліфікації працівників дасть змогу вирішити проблему визначення кваліфікації працівників, які не мають документа державного зразка про професійну освіту, але мають значний практичний стаж роботи, так званих практиків, осіб, які здобули професійні знання та вміння неформальним навчанням, самоосвітою, сприятиме посиленню захищеності кваліфікованих працівників, їхньої конкурентоспроможності на ринку праці.

Атестація працівників

Атестація — це процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних навиків, ділових якостей працівників і встановлення їхньої відповідності (невідповідності) робочим місцям, посадам, які вони займають, виявлення їхніх потенціальних можливостей.
Законом № 4312 передбачено, що для категорії працівників, які підлягали атестації, умови й строки атестації мають визначатися колективними договорами, тобто розширено повноваження трудових колективів із зазначених питань. Крім того, передбачено обов’язкову участь у роботі атестаційної комісії представника первинної профспілкової організації.

Організаційно-правовий відділ ХООПОЗУ