Що таке «чергування», базові поняття, особливості в галузі охорони здоров’я

Головним законодавчим актом, що регулює взаємовідносини працівника і роботодавця є Кодекс Законів про працю України. Проте у КЗпП визначення терміну «чергування» не наведено, хоча різні галузі використовують цей термін, та й діяльність підприємств, установ , організацій потребують організації чергувань працівників.
Традиційно під «чергуванням» розуміють знаходження працівника на роботі за розпорядженням керівника до початку або після закінчення звичайного робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання невідкладних завдань, які не належать до кола його посадових обов'язків. Звісно, таке чергування може застосовуватися лише за згодою профспілкового комітету.

Правове регулювання чергування медичних працівників

Окремі питання стосовно чергування медпрацівників

Важливим є врахування ситуації, яка призвела до необхідності знаходження працівника на роботі за розпорядженням керівника в позаробочий час - для правильного застосовування нормативних документів, вирішення питань оплати праці, дотримання вимог чинного законодавства.
Поширеною є ситуація, коли призначають відповідальних чергових працівників, яким доручають оперативне управління у той період, коли головні адміністративні органи не функціонують, тобто в неробочі, святкові або вихідні дні. Наприклад, призначають відповідальних чергових працівників адміністрації лікарні на святкові дні. Таке чергування можна вважати класичним, воно використовується в усіх галузях, його можна умовно визначити як «чергування по лікарні». Чинним нормативним документом в такому випадку є Постанова ВЦРПС – постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.1954 р.

Цією постановою встановлено наступне:

• чергування робітників (службовців) на підприємствах (в установах) після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть застосовуватися у виняткових випадках і тільки після узгодження з фабричним (заводським, місцевим) комітетом;
• у випадку залучення до чергувань після закінчення робочого дня явка на роботу для працівників з нормованим і ненормованим робочим днем переноситься в день чергування на більш пізній час;
• строк чергування (або роботи разом з чергуванням) не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня;
• не допускається залучення працівників до чергувань понад один раз на місяць;
• чергування у вихідні (святкові) дні компенсуються наданням у найближчі 10 днів відгулу тієї ж самої тривалості, що й чергування.

Використовують вказану Постанову ВЦРПС внаслідок відсутності відповідних актів законодавства. Але зауважимо, що в чинному КЗпП більшість її норм відсутні.
Разом з тим, потреба в організації чергувань виникає під час організації трудової діяльності. Що робити? Відповідь проста: через відсутність прямих норм керуватися загальними вимогами КЗпП.
Крім цього, для працівників закладів охорони здоров’я нормативним документом - наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 р. №308/519 визначено специфічні умови праці і її оплати при організації чергування.

Найбільш важливими питаннями правового регулювання порядку залучення медичних працівників до чергування є питання місця чергування, тривалості й частоти чергування та оплати чергування. Окрім того, чинне законодавство окреслює кваліфікаційні вимоги до медпрацівників, які залучаються до чергування (наявність базової, повної чи неповної вищої освіти тощо), визначає коло осіб, які не можуть бути залучені до чергування (наприклад, до нічного чергування забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176 КЗпП); осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192 КЗпП); робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172 КзпП) тощо) та інші питання, які сплітають в одне ціле трудові відносини та відносини, які складаються у сфері охорони здоров’я загалом.

За місцем здійснення чергування медичних працівників є чергування вдома та чергування у стаціонарі (безпосередньо у закладі охорони здоров’я). Варто відзначити, що у медичній професійній сфері чергування лікарів одержало назву “ургентного чергування”, що означає забезпечення невідкладності надання медичної допомоги, у т.ч. в екстре них випадках. За часом доби, у який здійснюється чергування, розрізняють денне та нічне. За співвідношенням із нормою робочого часу, чергування може здійснюватися в межах місячної норми робочого часу, також можна говорити про чергування понад місячну норму робочого часу.

Чергування в стаціонарі

Порядок організації чергувань медичних працівників у стаціонарі та оплати їхньої праці визначений у пункті 5.2 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом №308/519 (далі — Умови оплати праці).

Чергування лікарів у конкретному відділенні стаціонару має забезпечуватися штатними лікарями стаціонару за графіком роботи, який складається з урахуванням норми робочого часу. У разі хвороби штатних лікарів до чергувань залучаються лікарі інших відділень лікарні із встановленням їм доплати в розмірі 50% посадового окладу за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Якщо цих лікарів недостатньо, до чергувань у стаціонарі (у т. ч. у вихідні, святкові та неробочі дні) можуть залучатися лікарі амбулаторно-поліклінічних підрозділів закладу за їхньою згодою. При цьому чергування виконуються як в межах місячної норми їхнього робочого часу, так і за її межами.
Чергування в межах норми робочого часу виконується за рахунок зменшення тривалості робочого часу лікаря на амбулаторному прийомі.

Залучення лікарів до чергувань у стаціонарі понад місячну норму оплачується згідно з чинним законодавством (ст. 106 КЗпП) за фактично відпрацьований час:

• в одинарному розмірі понад оклад — у разі чергування в робочі дні тижня;
• у розмірі подвійної годинної ставки понад оклад — у випадку роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.

Умови роботи закладу охорони здоров’я затверджуються правилами внутрішнього трудового розпорядку за погодженням із профспілковим комітетом. Один з розділів цих правил присвячується організації праці колективу для забезпечення надання цілодобової та якісної медичної допомоги населенню (згідно наказу МОЗ України «Про затвердження Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку» від 18 грудня 2000 р. № 204-о, далі — Наказ № 204-о). У цьому розділі адміністрація може передбачити залучення до чергувань у стаціонарі лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів.

Причому виконання цієї роботи має бути включено до посадових обов’язків зазначених працівників.
Застосування підсумованого обліку робочого часу регулюється статтею 61 КЗпП і допускається за погодженням із профспілковим комітетом на безперервно діючих підприємствах, в організаціях та установах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях та на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу.

В охороні здоров’я такий режим застосовується на роботах, пов’язаних із наданням цілодобової медичної допомоги населенню. Згідно з розділом V Наказу № 204-о в закладах охорони здоров’я із цілодобовим режимом роботи застосовується щомісячний облік робочого часу за погодженням із профспілковим комітетом з дотриманням норми робочого часу за обліковий період (місяць, квартал, півріччя). Під час складання графіків роботи та встановлення тривалості змін роботодавець має ураховувати характер і умови праці. При цьому тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 годин у зміну. Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Графіки змінності доводяться до відома працівників, як правило, не пізніше ніж за один місяць до введення в дію. За рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість зміни до 24 годин (крім водіїв санітарного транспорту). У кожному конкретному випадку питання встановлення тому чи іншому працівнику тривалості робочої зміни до 24 годин має вирішуватися лише за згодою працівника і профспілкового органу закладу охорони здоров’я.

Чергування вдома

Залучення лікарів до чергувань удома викликане дефіцитом відповідних спеціалістів у стаціонарі у вечірній, нічний час, вихідні і святкові дні та необхідністю забезпечення екстреною медичною допомогою хворих стаціонару за умови відсутності в стаціонарі лікаря з конкретної спеціальності.
Порядок організації чергувань удома визначений у пункті 5.1 Умов оплати праці. До чергувань удома можуть залучатися лікарі з п’яти основних спеціальностей (наприклад, лікарі хірургічного профілю, анестезіологи), а також фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою (лаборанти, рентгенлаборанти, медсестри операційні та анестезисти).

Конкретний перелік таких спеціалістів визначається головним лікарем, виходячи з потреби в наданні відповідної медичної допомоги, укомплектованості відділень стаціонару медичними кадрами, аналізу та оцінки фахівців, які викликаються найчастіше.
Чергування вдома може виконуватися як у межах норми робочого часу, так і за його межами. Водночас чинними нормативно-правовими актами не встановлено обмежень для чергувань удома, адже вони мають виконуватися з урахуванням часу відпочинку працівників. Якщо лікар залучається до чергувань удома, то ці години ураховуються як півгодини за кожну годину чергування. При цьому якщо виклику до закладу, додому до хворого або до місця події не було, години чергування вдома оплачуються в розмірі 50% годинної ставки, визначеної з посадового окладу, тобто окладу, встановленого за посадою лікаря у тарифікаційному списку працівників у графі 12 (додаток 1 до Умов оплати праці).

У разі виклику медичного працівника до хворого під час чергування вдома оплаті підлягають усі години фактично відпрацьованого часу згідно з чинним законодавством, до якого включається час надання медичної допомоги та час проїзду до хворого і назад, виходячи з посадового окладу працівника, встановленого у штатному розписі.
Якщо ця робота виконувалася за межами робочого часу, у вихідні, святкові та неробочі дні, оплаті підлягають усі години фактичної роботи, витрачені на надання допомоги хворому, у розмірі подвійної годинної ставки понад оклад, як це передбачено пунктом 3 статті 107 КЗпП.

Крім того, якщо виклик до хворого був у нічний час, яким вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку, то працівнику нараховується ще доплата в розмірі 50% за роботу в нічний час за надання екстреної медичної допомоги (підп. 3.2.2 Умов оплати праці).

На практиці часто має місце робота працівників поза межами місячної норми робочого часу без обіймання штатних посад. До них належать чергування понад місячну норму та виклики лікарів до лікарні після закінчення їх робочого часу за графіком роботи (без оформлення чергування вдома). У таких випадках ця робота вважається надурочною і підлягає оплаті як за години роботи в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки за фактично відпрацьовані години (ст. 106 КЗпП).

Організаційно-правовий відділ ХООПОЗУ

Правове регулювання чергування медичних працівників

Окремі питання стосовно чергування медпрацівників