ГоловнаНовиниОплата праціПрава та обов`язки працівниківВідпусткиВідрядженняКорисні посиланняОхорона праціПублікації в ЗМІКомп`ютерна грамотаМолодіжна сторінкаОпитуванняЗворотній зв`язок
инфо |
Відрядження працівників лікувально-профілактичних закладів
кремим і особливим елементом роботи медичних працівників є поїздки в робочий час з метою підвищення кваліфікації, знайомства з досвідом інших лікувальних закладів, відвідування фахових конференцій, симпозіумів, дещо рідше – виконання певних завдань поза межами населеного пункту, в якому розташоване місце роботи. У будь-якому випадку - відсутність працівника на робочому місці – це відпустка або відрядження.
За загальним визначенням службове відрядження — це поїздка співробітника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Найчастішими причинами відряджень для медиків є навчання на курсах підвищення кваліфікації – передатестаційних циклах – ПАЦах. Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (п. «в» ст. 77) передбачено, що медичні та фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах охорони здоров’я. Основним регламентуючим документом відносин, які виникають у зв'язку з відрядженнями працівників бюджетних установ є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 N 59 (далі – Інструкція №59). Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі — Постанова № 98) установлено, за наявності підтвердних документів, що відшкодовуються: витрати:
Витрати на проїзд у м'якому вагоні, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. У разі відрядження за кордон – відшкодовуються окремі додаткові витрати за переліком, встановленим Постановою №98. На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування виплат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень. Оплата проїзду працівникам, які направляються на навчання з відривом від виробництва, до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадиться за місцем основної роботи. Працівникові, який направляється на курси підвищення кваліфікації, оформляється відрядження. Якщо навчання триватиме з декількома перервами, під час яких працівник повертається на робоче місце і продовжує працювати, а потім знову їде на курси підвищення кваліфікації, то йому щоразу необхідно оформляти окреме відрядження. 24 травня 2011 року набрала чинності постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524). Абзацом 2 п. 2 цієї постанови визначено: за медичними та фармацевтичними працівниками державних і комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством. У зв’язку з цим, якщо лікар працює в установі за основним місцем роботи та за сумісництвом і його направляють на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, то середня заробітна плата зберігається за основним місцем роботи та за сумісництвом. Керівник видає наказ про направлення працівника на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи зі збереженням середнього заробітку як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Розрахунок середньої заробітної плати за період перебування на курсах підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки здійснюється згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Часто трапляється так, що медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, але при цьому продовжує працювати за сумісництвом (це дозволяє графік праці та розклад занять). Міністерство соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) у листі від 12.10.2012 р. № 1055/13/84-12 роз’яснило, як оплачувати період перебування медичних працівників на курсах підвищення кваліфікації у таких випадках. Так, Мінсоцполітики зазначило, що якщо медичний працівник за основним місцем роботи направляється на курси підвищення кваліфікації, а за сумісництвом продовжує працювати (графік роботи та розклад занять дозволяють), то середня заробітна плата зберігається тільки за основним місцем роботи, а на роботі за сумісництвом він отримує заробітну плату за фактично відпрацьований час. Оформлення службових відряджень в межах України здійснюються відповідно до вимог «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59. Службові відрядження оформлюються наказами головного лікаря. В наказі про відрядження обов’язково зазначається: прізвище, ім’я, по батькові працівника; посада, яку він обіймає; пункт призначення; найменування установи, куди відряджений працівник; термін відрядження; мета відрядження. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше – наступна доба. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються. Після повернення з відрядження у разі отримання грошового авансу із застосуванням платіжних карток, працівник зобов’язаний до закінчення третього банківського дня, а в разі отримання грошового авансу готівкою - до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання виданих на відрядження коштів і повернути суму надміру витрачених коштів. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. Постановою №98 для працівників бюджетних установ сума добових витрат установлена у розмірі 30 грн. за добу, а гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 250 грн. Лікувальний заклад, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, причому видача авансу обов'язкова – у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати (п. 5 розділу першого та п. 11 розділу другого Інструкції № 59). Керівник може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку, або окремим пунктом в колективному договорі. Якщо працівник, відряджений для участі у конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98, зокрема 80 відсотків - при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні. У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців. Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку. За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження. Важливим є врахування максимального терміну відрядження – згідно пункту 6 Постанови №98 строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту. Тобто добові нараховуються за перші 30 днів навчання на курсах, а якщо навчання розраховане на більш тривалий термін – відшкодовується тільки середня зарплата. Суттєво. Відмова від відрядження без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення. З огляду на вимоги статей 21, 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, у тому числі й поїздки у відрядження для виконання завдань, не пов’язаних із виконанням своїх обов’язків. Отже, направлення у відрядження за розпорядженням керівника за рахунок підприємства для виконання завдання, обумовленого трудовим договором, є обов’язковим для працівника. Таким чином, відрядження належить до трудових обов’язків працівників. Відмова без поважних причин від виконання таких обов’язків вважається порушенням трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 147 КЗпП України. Поряд із цим відповідно до статті 176 КЗпП України забороняється направлення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, у відрядження. Статтею 177 КЗпП України передбачені обмеження, згідно з якими жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть направлятися у відрядження без їх згоди. Гарантії, встановлені статтями 176 та 177 КЗпП України, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків. Невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків є порушенням трудової дисципліни. Правило частини другої статті 149 КЗпП України про те, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення, на нашу думку, не поширюється на порушення, які продовжуються, незважаючи на застосування стягнення. Так, якщо працівник після застосування до нього стягнення за необґрунтовану відмову виїхати у відрядження продовжує відмовлятися від виїздів, то на нього може бути накладене стягнення вдруге, в тому числі у вигляді звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Приклад оплати перебування на курсах підвищення кваліфікаціїЛікар працює в поліклініці на ставці кардіологом та за сумісництвом у терапевтичному відділенні на 0,5 ставки лікарем-терапевтом. Він перебував на курсах підвищення кваліфікації за основним місцем роботи з 03.01.2012 р. по 20.01.2012 р. Як правильно оплатити період перебування на курсах підвищення кваліфікації?У розрахунковому періоді такому працівнику нараховано:
Як правильно оплатити період перебування на курсах підвищення кваліфікації?24 травня 2011 року набрала чинності постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 (далі — постанова № 524).Абзацом 2 п. 2 цієї постанови визначено: за медичними та фармацевтичними працівниками державних і комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством. У зв’язку з цим, якщо лікар працює в установі за основним місцем роботи та за сумісництвом і його направляють на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, то середня заробітна плата зберігається за основним місцем роботи та за сумісництвом. Керівник видає наказ про направлення працівника на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи зі збереженням середнього заробітку як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Розрахунок середньої заробітної плати за період перебування на курсах підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки здійснюється згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Так, розрахунок здійснюють виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують місяцю направлення на курси підвищення кваліфікації. Згідно з вимогами Порядку № 100 при визначенні сумарного заробітку за розрахунковий період ураховуються виплати, наведені в п. 3 цього Порядку. Також слід пам’ятати: при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпусток, відрядження тощо), та допомога з тимчасової непрацездатності(абз. 2 п. 4 Порядку № 100). Зверніть увагу! У розрахунку не беруть участі відпускні, лікарняні та сума матеріальної допомоги (див. пп."б" та абз. 2 п. 4 Порядку № 100). Натомість суму індексації та доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника враховують при обчисленні середньомісячного заробітку. Якщо у закладах охорони здоров’я застосовується підсумований облік робочого часу, то для обчислення середнього заробітку конкретного працівника використовується середньогодинна заробітна плата. Середньогодинна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих годин. Середня зарплата розраховується шляхом множення середньогодинної зарплати на кількість робочих годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Години, за які зберігається середня зарплата, визначаються на підставі табеля обліку робочого часу (графіка роботи), і середній заробіток виплачують за ті години, які є робочими за графіком роботи при 6-денному робочому тижні. Графік проведення занять на курсах підвищення кваліфікації при цьому значення не має. Розрахунок середньої зарплати здійснюється за кожною посадою окремо. Розрахунок середньої заробітної плати за основним місцем роботи здійснюється виходячи з виплат, нарахованих працівнику в розрахунковому періоді за основним місцем роботи, що включаються до розрахунку згідно з п. 3 Порядку № 100. Розрахунок середньої заробітної плати на роботі за сумісництвом здійснюється виходячи з виплат, нарахованих працівнику в розрахунковому періоді на роботі за сумісництвом, які включаються до розрахунку відповідно до п. 3 Порядку № 100. У вашому випадку за період перебування працівника на курсах підвищення кваліфікації йому має бути нараховано середню заробітну плату в сумі 1455,37 грн, у тому числі: - за основним місцем роботи 956,07 грн ((1570,31 грн + 708,47 грн) : (167 роб. год. + 78,5 роб. год.) х 103 роб. год.); - за сумісництвом 499,30 грн ((733,54 грн + 755,27 грн) : (84 роб. год. + 80 роб. год.) х 55 роб. год.). Нагадаємо також, що при обчисленні середнього заробітку в усіх випадках його збереження необхідно дотримуватися вимоги п. 10 Порядку № 100 щодо проведення коригування середньої заробітної плати, якщо в розрахунковому періоді підвищувалися посадові оклади. Організаційно-правовий відділ ХООПОЗУ 2012 р.
Просмотров: 20387 | Печать
| ||||||||||||||||||||||||||