Право займати посаду лікаря чи медичної сестри

Право займати посаду лікаря чи медичної сестри

Право займати посаду лікаря

Згідно зі статтею 74 Основ законодавства про охорону здоров’я до медичної діяльності допускаються особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Нормативно-правовими актами з цього питання є накази МОЗ «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю» від 25.12.1992 № 195 (далі — Перелік навчальних закладів, наказ №195); «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» від 22.02.2019 № 446 (далі — Наказ № 446); Випуск 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117 (далі — Випуск 78).

Так, відповідно до пункту 1 Приміток до розділів І та ІІ Переліку навчальних закладів до роботи на посадах лікарів і провізорів допускаються фахівці, які отримали спеціальну підготовку у вищих навчальних закладах та звання лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності (для лікарів), провізора загального профілю (для фармацевтів) або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста (для фахівців із немедичною освітою).

У абзаці 2 пункту 4 розділу ІІ Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого Наказом № 446, зазначено, що лікарем-спеціалістом однієї із спеціальностей, що передбачена Переліком лікарських посад, може бути лікар, який закінчив інтернатуру за цією спеціальністю і має сертифікат лікаря-спеціаліста, а також особа, яка в установленому законодавством порядку допущена до медичної практики, пройшла курси спеціалізації або стажування та має необхідну за програмою теоретичну і практичну підготовку за своєю спеціальністю, володіє сучасними методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації хворих.

ДКХП установлено освітньо-кваліфікаційні вимоги для обіймання посад лікарів з усіх спеціальностей. Зокрема, пунктом 1 розділу «Професіонали» Випуску 78 визначено кваліфікаційні вимоги до лікаря: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізація за певною спеціальністю, наявність сертифіката лікаря-спеціаліста.

У наказі МОЗ «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації» від 19.09.1996 № 291 також зазначається, що спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів  незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої присвоюється кваліфікація лікаря (провізора)-спеціаліста певного фаху.

Наказом МОЗ від 28.10.2002 № 385 затверджено перелік лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я (а також переліки закладів охорони здоров’я).

Висновок: право обіймати посаду лікаря за будь-якою спеціальністю мають особи, що здобули повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», за спеціальністю «Лікувальна справа» (або «Стоматологія», «Педіатрія», «Гігієна, санітарія, епідеміологія») та отримали спеціалізацію за відповідним фахом (наприклад, для лікаря-хірурга — «Хірургія», для лікаря-анестезіолога — «Анестезіологія» тощо) і мають чинний сертифікат за відповідною спеціальністю.

Один з наведених документів має визначений термін чинності – це сертифікат. Він дійсний упродовж п’яти років. Його отримують після закінчення інтернатури, а в подальшому –за підсумками атестації. Тобто, щоб мати право працювати лікарем, медпрацівник має раз на 5 років атестуватись.

Якщо лікар протягом року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації з присвоєнням (підтвердженням) категорії не подав документи на чергову атестацію, або у нього закінчився строк дії сертифіката лікаря-спеціаліста, його направляють на стажування (або спеціалізацію, щоб він міг отримати звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності), бо інакше він не матиме права займатися медичною і фармацевтичною діяльністю

Трапляються випадки, що лікарі упродовж року після закінчення п’ятирічного терміну з моменту попередньої атестації не виявляють бажання пройти чергову атестацію й не подають для цього документів. У такому разі вони можуть підтвердити звання «лікар-спеціаліст» через деякий період часу після обов’язкового стажування з наступною атестацією.

На період стажування лікаря переводять на посаду стажиста з посадовим окладом у розмірі, встановленому для лікарів-стажистів (п. 2.2.5 спільного наказу Мінпраці й МОЗ «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 № 308/519).

Лікаря призначають на посаду лікаря-стажиста з певної спеціальності, якщо він:

  • протягом року після закінчення п’ятирічного терміну від моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) атестаційної категорії не виявив бажання атестуватися й не подав документів на чергову атестацію (крім випадків, передбачених п.6 розд. ІV Положення №446);
  • отримав відмову атестаційної комісії у присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії;
  • зарахований (переведений) на іншу посаду — до отримання ним сертифіката лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності (п. 1 Приміток до розд. І, ІІ Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, затвердженого наказом МОЗ від 25.12.1992 № 195);
  • не працював за конкретною лікарською спеціальністю більше трьох років (п. 1 Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності, затвердженого наказом МОЗ від 17.03.1993 № 48).

Враховуйте, що лікар-спеціаліст, який своєчасно не пройшов атестацію, може працювати на посаді лікаря-стажиста не більше 6 місяців у період стажування для подальшої атестації.

Також особа, якій за результатами атестації відмовили у присвоєнні (підтвердженні) звання «лікар-спеціаліст» із конкретної лікарської спеціальності, може обіймати посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою. Тому у разі відмови від стажування (спеціалізації) лікаря-стажиста можуть перевести (за його згодою та згідно з вимогами Переліку № 195) на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою.

Право займати посаду сестри медичної

Трудовий договір з медичними працівниками відбувається із дотриманням кваліфікаційних вимог, визначених Випуском 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МОЗ від 29.03.2002 №117 .

Для медичних сестер (без кваліфікаційної категорії) визначені такі кваліфікаційні вимоги: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа» та спеціалізація за профілем роботи.

Тому для допуску до роботи на посаді сестри медичної потрібно мати необхідну медичну освіту та пройти спеціалізацію на курсах підвищення кваліфікації і отримати відповідне посвідчення.

Підвищення кваліфікації здійснюється згідно наказу МОЗ «Про підвищення кваліфікації молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою» від 07.09.1993 №198, яким передбачається проходження спеціалізації і удосконалення кожних п’ять років.

Причому наказом № 198 передбачається (пункт 6 Положення про училище підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів), що навчання на курсах молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою здійснюється як за державними замовленнями, так  і на договірній основі з підприємствами, організаціями, юридичними і фізичними особами.

Тому будь-який молодший медичний спеціаліст має право підвищувати рівень своєї кваліфікації за державний або власний кошт.

Разом з тим Міністерство охорони здоров’я інформує (лист від 14.04.2016 р. N 11.02-11/23/9453 «Щодо перенесення терміну чергової атестації молодшого спеціаліста з медосвітою»), що чинним законодавством не передбачено звільнення працівників (молодших спеціалістів з медичною освітою), які не пройшли курси підвищення кваліфікації і не атестувалися в установлені строки.

До уваги - для працівників, яких було зараховано до 1 січня 1993 р. на посади середніх медичних працівників у заклади охорони здоров'я згідно з вимогами наказів МОЗ СРСР від 09.09.64 р. № 496 (додаток 3), від 21.10.74 р. № 990 та від 13.07.89 р. № 418, збережено право роботи на цих посадах. До таких працівників належать особи, які закінчили річні курси з підготовки медичних сестер для дитячих ясел та були допущені до роботи на посадах постових сестер медичних у будинках дитини, дієтичних сестер у молочних кухнях, медичних сестер у поліклініках (поліклінічних відділеннях) з обслуговування дітей дошкільних установ, інструкторів-дезінфекторів. У подальшому зарахування на ці посади можливе лише за умови набуття відповідної медичної освіти (п. 1 примітки до розділу III наказу № 195).

За фаховими публікаціями в ЗМІ та консультаціями в системі Expertus: кадри

Інформація актуальна станом на 11.2019

52
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...