Що входить до складу робочого часу?

Що входить до складу робочого часу?

У трудовому законодавстві термін «робочий час» вживається в різних значеннях:

  • як норма тривалості робочого часу працівників;
  • як час, протягом якого працівник згідно з розпорядком робочого дня, графіком змінності повинен перебувати на своєму або іншому вказаному йому робочому місці й виконувати трудові обов’язки;
  • як фактично відпрацьований робочий час, який підлягає обліку в табелі обліку робочого часу та в інших документах.

Визначення терміну "робочий час", наведені у коментарях та нормативних документах, різняться між собою і залежать від того, на що звертається основна увага.

Зокрема, абзац другий пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" визначає робочий час як час, який продовжується від моменту приходу працівника на підприємство до його виходу і який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 р. № 18, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 лютого 2002 р. за № 97/6385, робочий час – це час, протягом якого водій зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Нагальність законодавчого визначення терміну "робочий час" зумовлена необхідністю встановити його склад. Це важливо для нормування праці, обліку робочого часу та його оплати, однозначного застосування цього терміну при розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях та в інших випадках.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 30 (1930) про робочий час у торгівлі та установах термін "робочий час" означає проміжок часу, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця. Це поняття не охоплює години відпочинку, коли наймана особа не перебуває в розпорядженні роботодавця.

Мінсоцполітики надає наступне визначення: «Робочий час – час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором» (лист Мінсоцполітики «Про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку» від 22.06.2007 №199/13/116-07).

У проекті Трудового кодексу України, прийнятому Верховною Радою України в першому читанні, запропоновано таке визначення: "Робочий час – це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором. Відповідно до трудового законодавства до робочого часу можуть включатися інші періоди часу".

На сьогодні Кодекс законів про працю не тільки не дає нормативно-правової підстави для визначення складу робочого часу, а й не встановлює, чия ж це компетенція - регулювати склад робочого часу.

У таких умовах склад робочого часу слід детально і чітко визначити в колективному договорі з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів.

За практикою, що формувалася протягом багатьох років, до складу робочого часу включається не тільки час, що затрачується на виконання виробничих операцій, а й час для внутрізмінного відпочинку та особистих потреб (це не час для відпочинку та харчування – не обідня перерва, адже час обідньої перерви до складу робочого часу не включається).

Наприклад, – витяг з нормативного акту Союзу РСР, який зберіг чинність в Україні та викликає інтерес: "Крім обідньої перерви вантажникам повинні надаватися спеціальні перерви для відпочинку, які входять в рахунок робочого часу. Тривалість і розподіл цих перерв встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку" (п. 23 Правил про умови праці вантажників при вантажно-розвантажувальних роботах, затверджених НКП СРСР 20 вересня 1931 року). Чинність цього акту підтверджується ст. 168 КЗпП, яка передбачає надання перерв для внутрізмінного відпочинку вантажникам.

Підготовчо-заключний час і час обслуговування робочого місця (час на одержання матеріалів, інструментів, товарів, ознайомлення з документацією, час підготовки і прибирання робочого місця тощо) також входить у рахунок робочого часу. Водночас не входить до складу робочого часу час проїзду від місця проживання і назад (хоча б і на транспорті підприємства), час на дорогу від входу до робочого місця, на перевдягання перед початком і після закінчення робочого дня (зміни), на реєстрацію приходу на роботу та припинення роботи.

При визначенні в колективних договорах складу робочого часу варто враховувати нормативні акти Союзу РСР з цього питання, які зберігають свою чинність в Україні. Мова йде про врахування їх змісту не лише на тих підприємствах і в організаціях, на які дія цих актів поширюється, але і про врахування їх у порядку застосування правових норм за аналогією.

Проте галузеві нормативні акти про робочий час питання про склад робочого часу вирішують не завжди однаково. Так, момент початку робочого часу в Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів включає встановлений нормативами підготовчо-заключний час "для виконання робіт" перед виїздом на маршрут, час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення, а не тільки час керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі).

Є досвід включення до складу робочого часу часу чергування вдома в нормативному документі про оплату праці. Зокрема, «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» (затверджені наказом Мінпраці, МОЗ України від 5 жовтня 2005 р. N 308/519, зареєстровані Мінюстом 17 жовтня 2005 р. за N 1209/11489) передбачають в пункті 5.1, що чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини за кожну годину чергування.

Педагогічним працівникам у робочий час зараховуються короткі перерви між уроками, заняттями, лекціями (п. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти).

Чинне законодавство про робочий час лікарів не враховує спе­цифічні умови праці лікарів, що призводить на практиці до порушення прав працівників. Вирішальним чинником у регулюванні робочого часу лікарів мали б стати Галузеві правила трудового розпорядку, які, затвер­джені наказом Міністерства охорони здоров’я України 18 грудня 2000 р. №204-о. Проте згадані правила не вирішують деяких важливих питань регулю­вання робочого часу лікарів.

Відповідно до п. 17 Галузевих правил, час переодягання перед початком та після закінчення робочого дня (зміни) не входить до робочого часу. Од­нак у певних випадках такий час належить до підготовчо-завершальних робіт: наприклад, лікарю-хірургу доводиться витрачати більше часу на переодягання перед початком і після закінчення робочого дня, ніж лікарю-терапевту цієї ж лікарні чи спеціалісту, який працює в приймальному відділенні, у зв’язку з тим, що характер праці в хірургічному відділенні обумов­лює набір предметів спецодягу, а також підготовку до операції (обробка рук, наприклад). Лікарі, які безпосередньо надають медичну допомогу хворим туберкульозної, інфекційної лікарні, вживають усіх необхідних заходів обережності, які полягають не лише в заміні спецодягу, але й в обробці рук спеціальним розчином і т. ін. Неоднозначно вирішуєть­ся питання відносно лікарів пологових будинків. Так, лікарі акушери-гінекологи пологового відділення, враховуючи їхні трудові обов’язки, часу на переодягання витрачають більше, ніж лікарі цієї ж спеціальнос­ті, які обслуговують інші відділення закладу.

Висновок очевидний – час, необхідний для переодягання перед початком та після закінчення робочого дня, обумов­люється характером роботи в закладі охорони здоров’я (структурному підрозділі), а також залежить від кола трудових обов’язків спеціаліста. У зв’язку з цим п. 17 Галузевих правил внутрішнього трудового роз­порядку не повністю відповідає реальній ситуації. Варто підготовчо-завершальні роботи враховувати в складі робочого часу, тривалість якого встановлюється колективним договором залежно від характеру роботи в конкретному підрозділі, а також від кола трудових обов’язків спеціаліста.

Тому вважаємо, що в складовою частиною робочого часу потрібно вважати час, необхідний для переодягання як до початку, так і після закінчення робочого дня (зміни) та час чергувань вдома.

Ще один важливий аспект. У дослідженнях різних авторів вивчається також функціональна структура робочого часу лікарів, наприклад, Г.Назаренко та Е. Полубєнцева наводять розподіл робочого часу лікарів хірургічного профілю – 50 % робочого часу витрачається на хворих; близько 35 % – на документацію; близь­ко 15 % – на внутрішньолікарняні конференції. Тому при підготовці колективних договорів і правил внутрішнього трудового розпорядку необхідно уважно планувати і враховувати час на проведення нарад, конференцій. Адже в разі, якщо нарада розпочинається після закінчення робочого дня працівника, всі години проведені на нараді є надурочною роботою. А надурочна робота компенсується підвищеною оплатою. Причому надурочна робота можлива лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП.

За матеріалами ЗМІ та публікацій в системі Expertus: кадри

Інформація актуальна станом на 11.2019

68
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...