Звільнення за власним бажанням

Звільнення за власним бажанням

Працівник має право розірвати за власним бажанням як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.

Про своє бажання розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) письмово за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП). Працівник має право не вказувати в заяві причину звільнення, проте в деяких випадках це важливо - від цього залежать певні пільги працівника.

Строк попередження відраховують з наступного дня після надання заяви про звільнення. Причому відпустка чи хвороба не зменшує двотижневий строк попередження про звільнення за власним бажанням. Після закінчення строку попередження про звільнення працівник має право припинити роботу незалежно від того розрахувався з ним роботодавець чи ні, чи не встиг передати справи — роботодавець не має права затримувати працівника понад двотижневий строк.

Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня (ст. 241-1 КЗпП). Тому якщо заяву про звільнення за власним бажанням прийнято, наприклад, в понеділок, то останнім робочим днем для працівника буде понеділок через два тижні. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день (а не обов’язково після свят).

Виключення з цього правила - це звільнення за власним бажанням тимчасових працівників (уклали трудовий договір на строк до двох місяців), а також сезонних працівників – вони можуть попередити про своє бажання достроково розірвати трудовий договір за три календарних дні.

Є ситуації, коли роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38 КЗпП) – коли працівник надає докази поважностіпричини звільнення (довідки, накази, медичний висновок тощо). Поважними причинами є: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інші поважні причини.

Частою причиною звільнення за власним бажанням є досягнення пенсійного віку. Важливо знати, що законодавство не містить обмежень щодо кількості звільнень у зв’язку з виходом на пенсію. Працівник, який набув право на призначення будь-якої пенсії або якому раніше вже було призначено пенсію, у будь-який час може припинити трудову діяльність і вийти на пенсію. Для цього достатньо у заяві вказати— «…у зв’язку з виходом на пенсію»,

Окремою є ситуація, коли працівник вказує причиною звільнення порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП). В такому випадку роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, визначений працівником ійому виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

Порушення, допущені роботодавцем, можуть бути встановлені органами Держпраці, професійною спілкою, комісією з трудових спорів, судом.

Розірвання з ініціативи працівника строкового трудового договору мають особливості - такий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП (ст. 39 КЗпП) – з поважних причин, які наведені вище..

Для працівників деяких категорій законодавством введено обмеження щодо звільнення за власним бажанням. Це стосується молодих спеціалістів (виняток –вагітність, встановлення інвалідності, служба в ЗСУ, вступ на навчання - пункт 9 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», затвердженого постановою КМУ від 22.08.1996 № 992 .

Заява про звільнення за власним бажаннямможе бути довільної форми, вона реєструється, причому копія заяви з відміткою про реєстрацію (вхідний номер і дата) може бути надана працівнику на його вимогу. Працівник може направити свою заяву роботодавцеві поштою (наприклад, рекомендованим листом) чи навіть засвідченою у належний спосіб телеграмою (працівник пошти має право засвідчити будь-який факт, про який повідомлено в телеграмі, підпис відправника або доручення, яке пересилається телеграмою. Перед адресою в такій телеграмі проставляється позначка «засвідчена» (пп. 1 п. 7.5 Інструкції з оброблення телеграм операторами, провайдерами телекомунікацій, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 22.04.2014 № 195). Для цього працівникнадає оператору зв’язку текст заяви про звільнення за власним бажанням на бланку телеграми, пред’являє документ, що посвідчує особу та проставляє у присутності керівника підрозділу або працівника оператора, підпис на телеграмі.

Сьогодні все популярнішим стає листування електронною поштою. Але заява про звільнення за власним бажанням набуває чинності у разізастосування електронного підпису. Тільки повідомлення працівника, передане у вигляді електронного документа з цифровим підписом на електронну адресу підприємства, де є можливість ідентифікувати підпис (є відповідний ключ), вважатиметься документом, на підставі якого роботодавець має видати наказ про звільнення.

У працівника, який бажає звільнитися і попередив про це роботодавця в установленому законом порядку, є право відкликати свою заяву в будь-який час до закінчення строку попередження. У цьому разі звільнення працівника не відбувається. Крім одного випадку — коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).Відкликання заяви має бути оформлене також у письмовій формі.

З іншого боку, якщо строк двотижневого попередження про бажання звільнитися закінчився, а наказ про звільнення з якихось причин не було видано, при цьому працівник продовжує працювати й не вимагає розірвання трудового договору, то роботодавець не вправі звільнити працівника за поданою раніше заявою (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

Якщо працівник має бажання отримати належну йому відпустку (або невикористану її частину), а потім звільнитися — він має на це право згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР. Для реалізації цього свого права працівник повинен написати заяву про надання відпустки з наступним звільненням.

Якщо працівникподав заяву на звільнення за власним бажанням, але перед днем звільнення захворів і оформив лікарняний, його все рівно звільняють згідно наданої раніше заяви – тобто якщо у день звільнення працівник через хворобу не має можливості забрати трудову книжку та належну йому суму коштів, то йому надсилають поштою рекомендованого листа із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а кошти виплачують не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником вимоги про розрахунок.

Працівник, котрий перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (до шести років відповідно до медичного висновку), може звільнитися за власним бажанням без якихось особливих умов.

Наказ про звільнення працівника за власним бажанням видають напередодні дати звільнення (щоб запобігти відкликанню заяви про звільнення в останній день). Запис до трудової книжки вносять безпосередньо у день звільнення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58).

Запис про причину звільнення до трудової книжки вносять у точній відповідності з формулюванням причини – тобто якщо працівник попередив про звільнення за два тижні, вносять запис: « Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП».А якщо це поважна причина, запис про звільнення вносять до трудової книжки із зазначенням цих причин (абз. 3 п. 2.26 Інструкції № 58), наприклад, «Звільнено за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1 або Список № 2), стаття 38 КЗпП».

Запис про поважні причини звільнення дасть особі право отримувати допомогу по безробіттю з 8-го дня після реєстрації у службі зайнятості, а не з 91-го дня як при «звичайному» звільненні за власним бажанням.

Роботодавець у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок — виплатити всі суми, що належать працівнику (ст. 47 КЗпП).

До складу виплат, які має провести роботодавець у разі звільнення працівника, входить і грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП). Невиплата звільненому працівникові всіх сум є триваючим правопорушенням, що припиняється у день фактичного розрахунку з працівником. Саме дата фактичного розрахунку є граничною при визначенні періоду, за який роботодавець зобов’язаний сплатити середній заробіток, керуючись статтею 117 КЗпП.

Звільнення роботодавця від відповідальності можливе тільки, якщо він доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК).Відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

Розмір та підстави адміністративної відповідальності роботодавця за такий вид порушення встановлює стаття 41 КпАП. На керівника як посадову особу, винну у вчиненні правопорушення, може бути накладено штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн).

Важливо враховувати, що згідно п.2 ст.127 КЗпП при звільненні за власнимбажанням у зв’язку з направленням на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію відрахування із заробітної плати за невідроблені дні відпустки не проводиться.

За матеріалами ЗМІ та публікацій в системі Expertus: кадри

Інформація актуальна станом на 11.2019

81
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...