Волонтери і добровольці – права і обов’язки

Мабуть усі роботодавці хотіли б зменшити свої видатки на виплату заробітної плати, а деякі з них вважають, що це можна зробити шляхом залучення волонтерів, які б добровільно та безоплатно виконували певну роботу. Проте залучати волонтерів можуть не всі підприємства, а оформлення відносин з ними відрізняється від оформлення трудових відносин з працівниками.

Перед тим як визначити, які саме організації та в яких випадках можуть залучати волонтерів, з’ясуємо, хто такі волонтери та яку саме роботу вони можуть виконувати. Поняття «волонтер» походить з французької мови ( слово volontaire — у перекладі доброволець). Хоча поняття «волонтер» і «доброволець» фактично є синонімічними, але з правової точки зору між ними існує суттєва різниця. Зокрема, термін «волонтер» використовується в Законі України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. № 3236-VI (далі — Закон № 3236). Згідно з частиною першою ст. 7 цього Закону волонтер — це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Що стосується терміна «доброволець», то у законодавстві він чітко не визначений, але в реаліях сьогодення це поняття переважно застосовується у військовій сфері та означає особу, яка добровільно, тобто за власною волею, бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України переважно у складі добровольчих військових формувань. Наприклад, з метою вшанування мужності та героїзму зазначених захисників України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги й турботи про учасників добровольчих формувань постановою Верховної Ради України від 17.01.2017 р. № 1822-VIII в Україні було встановлено День українського добровольця, який відзначається щорічно 14 березня.

У такому ж контексті термін «доброволець» згадується у частині першій ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р. № 1702-IX: доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України — це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п’яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Чим займаються волонтери

З положень Закону № 3236 зрозуміло, що волонтери здійснюють волонтерську діяльність та надають волонтерську допомогу. Не є волонтерською діяльністю безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин (абзац 4 частини першої ст. 1 Закону № 3236).

Зауважимо, що волонтерська діяльність може здійснюватися не в будь-яких сферах, а лише за напрямами, передбаченими частиною третьою ст. 1 Закону № 3236:

• надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації;
• здійснення догляду за хворими, особами з інвалідністю, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги;
• надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам кримінальних правопорушень, біженцям, внутрішньо переміщеним особам;
• надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
• проведення заходів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховання;
• сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов’язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів;
• надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
• надання волонтерської допомоги Збройним силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
• сприяння уповноваженому органу з питань пробації у здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи;
• інші напрями, не заборонені законодавством.

Порядок надання волонтерської допомоги за окремими напрямами волонтерської діяльності затверджений постановою КМУ від 05.08.2015 р. № 556. Також зауважимо, що різні аспекти діяльності волонтерів висвітлені і в низці інших нормативно-правових актів, адже, як випливає із ст. 2 Закону № 3236, правовою основою для волонтерської діяльності в Україні, крім Закону № 3236, є й інші нормативно-правові акти, зокрема, Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI.

Хто може стати волонтером та в яких випадках

Згідно з абзацом 2 частини першої ст. 7 Закону № 3236 волонтерами можуть стати:

• громадяни України;
• іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та які є дієздатними.
• Зазначені особи (волонтери) відповідно до частини другої ст. 7 Закону № 3236 можуть надавати волонтерську допомогу:
• на базі організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів (у цьому випадку відповідні особи можуть отримати посвідчення волонтера);
• на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією, або без такого договору;
• індивідуально (при цьому волонтери зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями, що залучають до своєї діяльності волонтерів).

Статтею 7 Закону № 3236 передбачені різні категорії осіб, які можуть стати волонтерами, але з урахуванням певних обмежень щодо зайняття ними волонтерською діяльністю.

Таблиця 1. Обмеження щодо зайняття волонтерською діяльністю

Крім того, підзаконними нормативними актами можуть встановлюватися й інші обмеження щодо діяльності окремих категорій волонтерів та/або специфічні форми провадження ними цієї діяльності. Наприклад, внесення їх до спеціальних реєстрів, як це передбачено Порядком формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.10.2014 р. № 1089.

Права й обов’язки волонтерів та організацій,що їх залучають

Залучати волонтерів до своєї діяльності можуть лише ті організації, які є неприбутковими, що визначено частиною першою ст. 5 Закону № 3236. Також у разі залучення волонтерів організації, а також самі волонтери набувають певних прав та обов’язків, які слід брати до уваги в разі оформлення відносин між волонтерами та організаціями ( таблиці 2–3).

Таблиця 2. Права та обов’язки організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів

Таблиця 3. Права та обов’язки волонтерів

Також зауважимо, що для організацій, які залучають до волонтерської діяльності іноземців та осіб без громадянства, передбачені додаткові обов’язки, а саме:

• протягом п’яти робочих днів з моменту такого залучення письмово проінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності (Мінсоцполітики України), що передбачено частиною шостою ст. 5 Закону № 3236;
• у разі припинення іноземцем чи особою без громадянства провадження волонтерської діяльності протягом п’яти робочих днів повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (Державна міграційна служба), що встановлено частиною сьомою ст. 5 Закону № 3236.

Права та обов’язки мають і отримувачі волонтерської допомоги, які визначені у ст. 8 Закону № 3236. У ній, зокрема, зазначено, що отримувачами волонтерської допомоги є фізичні та юридичні особи, що є неприбутковими організаціями, які отримують таку допомогу.

Відшкодування витрат волонтеру

Незважаючи на те, що організації, які залучають волонтерів, заощаджують на витратах із заробітної плати за роботу таких осіб, залучення волонтерів не є для них повністю безоплатним, оскільки вони можуть нести деякі додаткові витрати (якщо вони не відшкодовуються за бюджетні кошти чи кошти міжнародних програм тощо). Зокрема, згідно із ст. 11 Закону № 3236 волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах відповідних норм для бюджетних організацій. Але з юридичної точки зору оформлення відрядження для осіб, які не перебувають у трудових відносинах, є неправильним. Тому для волонтерів має бути передбачено у договорі відшкодування витрат.

Волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами витрати на:

• проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
• отримання візи;
• харчування, коли волонтерська діяльність триває більше чотирьох годин на добу;
• проживання в разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше восьми годин;
• поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації;
• проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.

Зауважимо, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону № 3236 відшкодування зазначених витрат не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском.

Оформлення відносин шляхом укладення договорів

Права та обов’язки волонтерів і організацій, що залучають волонтерів, слід враховувати в разі укладення договорів про провадження волонтерської діяльності (додаток), згідно з яким:

• одна сторона (волонтер) зобов’язується за завданням другої сторони (організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів) особисто безоплатно надавати волонтерську допомогу її отримувачам протягом установленого в договорі строку;
• організація зобов’язується забезпечити волонтеру можливості для здійснення волонтерської діяльності.

Такий договір також має містити:

• опис волонтерської діяльності (завдання);
• період провадження волонтерської діяльності;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків;
• умови розірвання договору.

Крім того, у договорі має визначатися порядок відшкодовування волонтеру витрат, пов’язаних із виконанням договору. Також цей документ має укладатися в письмовій формі:

• у разі надання волонтерської допомоги за напрямами, визначеними абзацами 7, 8 частини третьої ст. 1 Закону № 3236, в порядку, передбаченому КМУ;
• за бажанням волонтера або його законного представника, якщо волонтер є особою віком від 14 до 18 років.

Договір про провадження волонтерської діяльності може укладатися лише з особою, яка досягла 18 років. Діти, які досягли 14 років, можуть укладати договори за письмової згоди батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, піклувальника.

Договір про провадження волонтерської діяльності не слід плутати з договором про надання волонтерської допомоги, порядок укладення якого регулюється у ст. 10 Закону № 3236. У цій статті, зокрема, зазначається, що договір про надання волонтерської допомоги укладається в письмовій формі в обов’язковому порядку за бажанням отримувача волонтерської допомоги. При цьому цей договір має містити:

• опис волонтерської допомоги (завдання);
• період провадження волонтерської допомоги;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків.

  Також зауважимо, що для організацій, які залучають до волонтерської діяльності іноземців та осіб без громадянства, передбачені додаткові обов’язки, а саме:

• протягом п’яти робочих днів з моменту такого залучення письмово проінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності (Мінсоцполітики України), що передбачено частиною шостою ст. 5 Закону № 3236;
• у разі припинення іноземцем чи особою без громадянства провадження волонтерської діяльності протягом п’яти робочих днів повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (Державна міграційна служба), що встановлено частиною сьомою ст. 5 Закону № 3236.

• Права та обов’язки мають і отримувачі волонтерської допомоги, які визначені у ст. 8 Закону № 3236. У ній, зокрема, зазначено, що отримувачами волонтерської допомоги є фізичні та юридичні особи, що є неприбутковими організаціями, які отримують таку допомогу.

  Відшкодування витрат волонтеру

  Незважаючи на те, що організації, які залучають волонтерів, заощаджують на витратах із заробітної плати за роботу таких осіб, залучення волонтерів не є для них повністю безоплатним, оскільки вони можуть нести деякі додаткові витрати (якщо вони не відшкодовуються за бюджетні кошти чи кошти міжнародних програм тощо). Зокрема, згідно із ст. 11 Закону № 3236 волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах відповідних норм для бюджетних організацій. Але з юридичної точки зору оформлення відрядження для осіб, які не перебувають у трудових відносинах, є неправильним. Тому для волонтерів має бути передбачено у договорі відшкодування витрат.

  Волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами витрати на:

• проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
• отримання візи;
• харчування, коли волонтерська діяльність триває більше чотирьох годин на добу;
• проживання в разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше восьми годин;
• поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації;
• проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.

• Зауважимо, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону № 3236 відшкодування зазначених витрат не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском.

  Оформлення відносин шляхом укладення договорів

  Права та обов’язки волонтерів і організацій, що залучають волонтерів, слід враховувати в разі укладення договорів про провадження волонтерської діяльності (додаток), згідно з яким:

• одна сторона (волонтер) зобов’язується за завданням другої сторони (організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів) особисто безоплатно надавати волонтерську допомогу її отримувачам протягом установленого в договорі строку;
• організація зобов’язується забезпечити волонтеру можливості для здійснення волонтерської діяльності.

• Такий договір також має містити:

• опис волонтерської діяльності (завдання);
• період провадження волонтерської діяльності;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків;
• умови розірвання договору.

• Крім того, у договорі має визначатися порядок відшкодовування волонтеру витрат, пов’язаних із виконанням договору. Також цей документ має укладатися в письмовій формі:

• у разі надання волонтерської допомоги за напрямами, визначеними абзацами 7, 8 частини третьої ст. 1 Закону № 3236, в порядку, передбаченому КМУ;
• за бажанням волонтера або його законного представника, якщо волонтер є особою віком від 14 до 18 років.

• Договір про провадження волонтерської діяльності може укладатися лише з особою, яка досягла 18 років. Діти, які досягли 14 років, можуть укладати договори за письмової згоди батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, піклувальника.

  Договір про провадження волонтерської діяльності не слід плутати з договором про надання волонтерської допомоги, порядок укладення якого регулюється у ст. 10 Закону № 3236. У цій статті, зокрема, зазначається, що договір про надання волонтерської допомоги укладається в письмовій формі в обов’язковому порядку за бажанням отримувача волонтерської допомоги. При цьому цей договір має містити:

• опис волонтерської допомоги (завдання);
• період провадження волонтерської допомоги;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків.

ДОГОВІР № ___про надання волонтерської допомоги

Комунальне некомерційне підприємство «Зразківська міська лікарня» в особі директора Олени Щасливої (далі — Отримувач), що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та волонтер

^{(ім’я, прізвище, по батькові (за наявності))}

Документ, що посвідчує особу: ___________________серія _____ № ____________, виданий
 

«____»____________ _______ р. (далі — Волонтер), з другої сторони (далі — Сторони) уклали цей договір (далі — Договір) про наступне:

1. МЕТА І ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Договір укладається з метою залучення добровільних помічників (волонтерів) для надання медичної волонтерської допомоги (виконання робіт, надання послуг та надання іншої підтримки) Комунальному некомерційному підприємству «Зразківська міська лікарня» за напрямами (підкреслити потрібне):

невідкладна допомога;

хірургічна допомога;

терапевтична допомога;

анестезіологічна допомога;

сестринська справа;

інші види медичної допомоги __________________________________________

2. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Волонтер має право:

2.1.1. Отримувати необхідні умови праці, гарантування безпеки, захист законних прав та інтересів під час роботи.

2.1.2. Отримувати повну і достовірну інформацію про порядок та умови здійснення волонтерської допомоги.

2.1.3. Користуватися законодавчими та інструктивними матеріалами, отримувати необхідні для роботи консультації від відповідальних осіб КНП «Зразківська міська лікарня» (далі — лікарня).

2.1.4. Брати участь у навчанні волонтерів, що здійснює лікарня.

2.1.5. Отримувати від лікарні документи (довідки, рекомендації тощо) щодо характеру, якості та обсягу виконаних робіт і рівня кваліфікації волонтера.

2.1.6. Брати участь в роботі волонтерської групи, вносити пропозиції щодо форм і методів волонтерської допомоги лікарні.

2.1.7. Припинити свою волонтерську допомогу.

2.2. Волонтер зобов’язаний:

2.2.1. Знати місію, завдання і принципи діяльності лікарні та дотримуватися їх.

2.2.2. Старанно виконувати свої обов’язки та отримані доручення.

2.2.3. Брати активну участь у роботі створеної волонтерської групи.

2.2.4. Попередити про припинення своєї волонтерської допомоги за два тижні.

2.3. Отримувач має право:

2.3.1. Пропонувати Волонтеру змінити вид допомоги.

2.3.2. Відмовитися від послуг Волонтера, якщо він не виконує свої зобов’язання.

2.3.3. Отримувати від Волонтера звіт про виконану роботу.

2.3.4. Заохочувати працю Волонтера.

2.4. Отримувач зобов’язаний:

2.4.1. Роз’яснювати Волонтеру його права та обов’язки.

2.4.2. Надавати Волонтеру необхідні умови для виконання взятих ним зобов’язань.

2.4.3. Надавати Волонтеру повну та достовірну інформацію, необхідну для виконання волонтерської допомоги.

2.4.4. Вирішувати конфліктні ситуації, що виникають в процесі волонтерської допомоги.

2.4.5. Здійснювати контроль за виконанням робіт Волонтером.

3. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ

3.1. Строк дії Договору: з моменту підписання до офіційного припинення Волонтером його волонтерської допомоги Отримувачу, зафіксованого відповідною заявою від Волонтера.

3.2. Договір про надання волонтерської допомоги можна розірвати у випадках, якщо:

3.2.1. Волонтер відмовився здійснювати волонтерську допомогу і повідомив про це Отримувача за два тижні.

3.2.2. Отримувач відмовився від отримання волонтерської допомоги через невиконання своїх зобов’язань Волонтером.

3.3. Усі спори, що пов’язані Договором, Сторони вирішують через переговори. Якщо спір не можна влагодити через переговори, його вирішують у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

3.4. Договір укладений у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін.

3.5. У випадках, не передбачених Договором, Сторони керуються нормами чинного законодавства.

За публікаціями видавництва «Професійні видання», експертної системи  KadrEX