Особливості трудових відносини в умовах запровадження військового стану
24 лютого 2022 року Верховна Рада України своїм Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022.
У зв’язку з подіями, які в даний час відбуваються на території України, повідомляємо про заходи щодо забезпечення трудових прав працівників.
1. У разі, якщо роботодавець втратив зв’язок з працівником.
Якщо роботодавець не може зв’язатися з працівником, який відсутній на робочому місці та не вийшов на зв’язок або з інших нез’ясованих причин, роботодавцю необхідно табелювати відсутність працівника кодом «НЗ» («неявка з нез’ясованих причин»).
Після з’ясування обставин відсутності та визначення їх поважності, можливо скоригувати табель кодом «І» («інші причини неявки»).
2. Запровадження дистанційної роботи.
У випадку якщо для працівників прибуття на робоче місце неможливе у зв’язку з об’єктивними причинами (особиста небезпека, зупинений транспорт тощо), проте вони, виходячи зі своїх функціональних обов’язків можуть виконувати роботу дистанційно – роботодавець має право видати наказ про запровадження дистанційної роботи.
Відповідно до статті 602 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру, дистанційна робота може запроваджуватися наказом роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.
З таким наказом працівника ознайомлюють протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.
У такому випадку працівника необхідно ознайомити з наказом доступними засобами електронного зв’язку.
3. Для працівників, які не можуть виконувати роботу дистанційно або за відсутності роботи в існуючих умовах — доцільно оголосити простій.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно з статтею 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Конкретний (більший) розмір оплати часу простою може бути визначений у колективному договорі.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
4. Надання працівникам відпусток.
За угодою між роботодавцем і працівником та за відсутності можливості працювати дистанційно, працівникам можуть надаватися оплачувані відпустки з підстав визначених законодавством (оплачувані щорічні основні та додаткові або соціальні відпустки), а також відпустки без збереження заробітної плати.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті. Наразі карантин в Україні діє до 31 березня 2022 року (постанова КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами)).
5. Увільнення працівників від роботи зі збереженням заробітної плати та місця роботи.
5.1. Призов (вступ) працівника на військову службу.
За умови, якщо працівника призвали на військову службу роботодавцю необхідно видати наказ про увільнення працівника від роботи зі збереженням середнього заробітку, місця роботи та посади до дня фактичного звільнення з військової служби (стаття 119 КЗпП України), після отримання відповідних підтверджуючих документів від працівника.
5.2. Залучення працівника до трудової повинності або суспільно корисних робіт.
Під час введення та дії воєнного стану працездатні особи, не залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньовані за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, можуть залучатися в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення (пункт 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У такому разі роботодавцю необхідно видати наказ про збереження за працівником залученим до трудової повинності або суспільно корисних робіт робочого місця.
Підставою видання наказу є рішення місцевого органу влади або органу місцевого самоврядування, які повинні оприлюднюватися на офіційних сайтах зазначених державних органів.
Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відділ правової роботи Профспілки
Інформація станом на 25 лютого 2022 р.