Зміни та новації у нормативних документах — червень 2024

Шановні колеги!

Інформуємо Вас про окремі зміни та новації у нормативних документах, що стосуються нашої галузі, внесені в червні 2024 року, новини профспілок (з оригіналами документів можна ознайомитись за посиланнями, наведеними в тексті).

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримав вимогу Федерації професійних спілок України (https://fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/sotsialnij-dialog-ta-kolektivno-dogovirne-regulyuvannya/26319-instytut-ombudsmena-ukrainy-pidtrymav-pozytsiiu-fpu.html) щодо необхідності звернення до Конституційного Суду України з метою визнання неконституційним окремих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (від 15 березня 2022 року №2136), які позбавляють працівників права на відпустки. 

З текстом конституційного подання, у якому наведено детальне обґрунтування неконституційності вказаних положень, можна ознайомитися на офіційному сайті Уповноваженого за цим посиланням: surl.li/ukfcd (http://surl.li/ukfcd7). 

02.07.2024 керівники і спеціалісти галузевих членських організацій Федерації профспілок Хмельницької області зустрілись з Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Хмельницькій області Оксаною Кізаєвою.

Представник Уповноваженого на зустрічі з профспілками презентувала Щорічну доповідь Омбудсмана, а також ознайомила присутніх щодо напрямків діяльності Офісу Омбудсмана та регіонального представництва;  порядку проведення моніторингових візитів, опрацювання їх результатів та виконання наданих рекомендацій; порядку здійснення провадження Уповноваженого за заявами та скаргами громадян; діяльності Консультаційного центру Уповноваженого у місті Хмельницький.

За результатами зустрічі досягнуто домовленості про спільні узгоджені дії для оперативного розв'язання проблемних питань, які виникають в умовах воєнного стану з метою захисту прав людини.

Нагадуємо, що у разі таких порушень, можна звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема подати звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:  за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua; на гарячу лінію: 0800501720; за тел. 044-299-74-08.

Або особисто завітати до Хмельницького регіонального представництва Офісу Омбудсмана за адресою: вул. Свободи, 70, каб. 107, м. Хмельницький. Години прийому: вівторок і четвер з 9:00 до 13:00. Довідково: прийом представником Уповноваженого з прав людини в Хмельницькій області за вказаною адресою: вівторок з 9:00 до 13:00. тел: 0382 70 45 00, +380 97 108 3153, pred.khmelnytsk@ombudsman.gov.ua.

Порядок звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: ombudsman.gov.ua/uk/zayavniku.

24 червня 2024 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ініційований профспілками (реєстр. № 11367 від 24.06.2024). 

Законопроект розроблено для забезпечення соціального захисту працівників підприємств, організацій, установ, які постраждали і зазнали ушкодження здоров’я, стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій під час виконання ними трудових обов’язків, а також сімей загиблих за аналогічних обставин працівників, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них. 

Мета профспілок — виправити несправедливість щодо цивільних, які працюють в зоні бойових дій. Іншими словами – захистити медиків, енергетиків, комунальників, які часто надають медичну допомогу, ремонтують обладнання під обстрілами і про компенсації у певних випадках за роботу в таких умовах держава не особливо піклується. 

Пропонується для окремих категорій громадян, які під час роботи потрапили під обстріли, отримали поранення, інвалідність чи загинули – передбачити належний соціальний захист, як і для цивільних у військових підрозділах. Мова йде про медичне забезпечення, соцзахист і статус ветерана війни (йдеться про статус ветерана, а не УБД !). 

Із 24 лютого 2022-го до 1 січня цього року за офіційними даними Держслужби з питань праці під час виконання своїх обов´язків отримали ушкодження і поранення 1212 цивільних. Із них 413 загинули. 

Ознайомитись з текстом законопроєкту можна  у додатку.

4 червня Верховна Рада повторно прийняла (з пропозиціями Президента) законопроєкт №7731 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань». А 26 червня Зеленський підписав Закон № 3768 за цим законопроєктом. З остаточним текстом Закону можна ознайомитися тут. Законом № 3678 внесено зміни до ст. 40, 43, 46 і 142 КЗпП.

Частину першу ст. 40 КЗпП, що визначає підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, тобто звільнення працівників, доповнили новими п. 13 і 14 такого змісту:

• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України (п. 13);
• невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою ст. 142 цього Кодексу (п. 14).

Щодо звільнення за п.13 ст.40 — що ж таке «злочин проти основ національної безпеки України»? У розділі І Кримінального кодексу України (далі — ККУ) визначено 11 кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України:

— дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109);

— посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110);

— фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 110-2);

-державна зрада (ст. 111), колабораційна діяльність (ст. 111-1); пособництво державі-агресору (ст. 111-2);

— посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112);

— диверсії (ст. 113); шпигунство (ст. 114);

— перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (ст. 114-1);

— несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 114-2).

Тобто колабораційна діяльність (ст. 111-1 ККУ) — лише одне з кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, що дає роботодавцю право на розірвання трудового договору за своєю ініціативою. Але якщо вже Закон № 3678 «розрекламований» як такий, що дає право звільняти колаборантів, то для  розуміння, про що йдеться, скажемо, що таке колаборація: 

• публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України;
• добровільне зайняття громадянином України посади що передбачає виконанням функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у т. ч. в окупаційній адміністрації держави-агресора;
• організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах та ін.

Роботодавцю не обов’язково розбиратися в усіх тонкощах притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Підставою для прийняття ним рішення про розірвання трудового договору буде рішення суду. 

Але у ст. 36 КЗпП вже є окрема підстава для припинення трудового договору з працівником у разі набрання законної сили вироком суду, яким його засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7). У цьому випадку особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання роботодавцем копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Причому припинення трудового договору за п. 7 частини першої ст. 36 КЗпП — норма до застосування обов’язкова і не залежить від бажання роботодавця: «Підставами припинення трудового договору є», а не «підставами припинення трудового договору можуть бути».

Розірвання трудового договору за п. 13 частини першої ст. 40 КЗпП дає роботодавцю право вибору: «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем…». 

Тому знову чекаємо на судову практику – з огляду на «якість» роботи законодавців. 

Щодо звільнення за п. 14 частини першої ст. 40 КЗпП. Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку відтепер можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією (нова частина друга ст.142, яка буде діяти з 27 вересня 2024 року).

Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим (нова частина третя – з 27.09.2024).

Перелік об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджено однойменною постановою КМУ від 04.04.2015 р. № 83.

Такого ж чіткого переліку об’єктів критичної інфраструктури немає. Постановою КМУ «Деякі питання об’єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 р. №1109 затверджено Порядок віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, останнім пунктом якого визначено, що відомості про об’єкти критичної інфраструктури, що містяться у секторальних переліках об’єктів критичної інфраструктури, є інформацією з обмеженим доступом, захист якої забезпечується відповідно до вимог законодавства.

Прикладами правил поведінки можуть бути: «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування», затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 р. № 158 чи «Правила етичної поведінки в органах Державної податкової служби», затверджені наказом Державної податкової служби України від 02.09.2019 р. № 52.

Наприклад, останні зі згаданих правил містять таку норму: працівники зобов’язані діяти доброчесно, а саме не розголошувати інформацію, що стала йому (їй) відома у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, зокрема персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено Законами України «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», крім випадків, установлених законом.

Решта підприємств затверджують правила поведінки за власним бажанням. І багато хто цією можливістю скористається, тому що тепер у трудовому законодавстві фактично узаконюється поняття комерційної таємниці, пов’язані з нею відносини та, найголовніше, відповідальність за її розголошення.

Що таке інформація з обмеженим доступом; що таке інформація, що становить державну чи комерційну таємницю; що є конфіденційною інформацією — можна дізнатися із Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657, Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (ст. 21 Закону № 2657).

Таємна інформація — це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2939, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству та державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону № 2939 до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень та ін.

Про те, що таке комерційна таємниця, дізнаємося з Цивільного кодексу України (ст. 505) та Господарського кодексу України (ст. 36). Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦКУ). За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, передбачено адміністративну (ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальну відповідальність (ст. 231, 232 ККУ).

Однак досі в трудовому законодавстві не було прямої норми, яка б регулювала питання відповідальності працівників за розголошення комерційної таємниці. Але з вересня цього року за невиконання працівниками правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою ст. 142 КЗпП, зокрема за розголошення інформації з обмеженим доступом, до якої можна віднести й комерційну таємницю, роботодавець отримав право звільняти їх за власною ініціативою.

Нагадаємо, що лікарська таємниця теж є інформацією з обмеженим доступом, а комерційною таємницею в ЗОЗ є інформація про постачальників, ціни на матеріали, бази пацієнтів тощо. Тому є рекомендації правників підписувати з працівником Угоду про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA). (NDA — це угода між сторонами, згідно з якою працівники мають зберігати конфіденційну інформацію закладу, і це юридично значущий документ, який вимагає не розголошувати довірену інформацію стороннім особам).

Звільнення за новим п. 14 частини першої ст. 40 КЗпП можливе за умови надання попередньої згоди профкому). Відповідну підставу внесено в частину першу ст. 43 КЗпП (зауважимо, що у період воєнного стану норма не діятиме).

Стаття 46 КЗпП визначає випадки, коли роботодавець має право відсторонити працівників від роботи. Тепер це можливо зробити також на час проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та/або об’єктів чи операторів критичної інфраструктури.

Цей Закон набере чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набере чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. 27 червня його опубліковано в «Голосі України». Тож з 27 вересня почнуть діяти норми  Закону №3768, шо передбачають  зміни до КЗпП.

Верховна Рада України прийняла Закон України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми (№6393-д). (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42087).

Прийнятий Закон, зокрема, дозволить запобігати та протидіяти булінгу (цькуванню) дітей в організованих колективах; він відносить булінг до більш широкої категорії — «жорстоке поводження з дитиною», до якої також відносяться домашнє насильство і насильство за ознакою статі; встановлює обов’язки керівників і працівників відповідних закладів і алгоритм їх дій у випадку виявлення ознак будь-якого насильства над дитиною у закладах освіти, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку дітей, культури та інших колективах, де перебувають діти. 

Президент України підписав ухвалений Верховною Радою України Закон України №3728-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вирішення нагальних питань у сфері охорони здоров’я та соціальній сфері» Зміни стосуються, зокрема, оцінки медичних технологій, наглядових рад закладів охорони здоров’я, психіатричної допомоги; реалізації державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. 

Зокрема, ВРУ уточнила, яким має бути склад наглядових рад ЗОЗ. Кількість незалежних членів наглядової ради повинна становити більшість. Інакше вона не буде правоможною. До складу наглядової ради державного чи комунального ЗОЗ не можуть входити громадяни російської федерації або Республіки Білорусь, а також особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції). КМУ затверджує не лише порядок утворення, права, обов’язки наглядової ради ЗОЗ і типове положення про неї, а й вимоги до членів наглядової ради ЗОЗ. Із Закону України «Про психіатричну допомогу» виключена Стаття 28. «Страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади». Та деякі інші новації.

Ознайомитися із законом можна за посиланням — cutt.ly/jeaTbnJT.

Нові правила захисту здоров’я та життя працівника на роботі. Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів підтримав два законопроєкти в соціальній сфері, які стосуються безпеки та здоров'я працівників на роботі. Головним завданнями законопроєктів є усунення або мінімізація ризиків для життя і здоров'я працівника на роботі.

Проектом за реєстр. №10147 пропонується увести в чинне законодавство ключові терміни та поняття у сфері безпеки та здоров'я працівників на роботі. Особливої уваги потребують працівниці, які нещодавно народили, працівниць, які годують грудьми; працівники, які не досягли 18-річного віку; працівники з інвалідністю. 

Крім того, Комітет підтримав урядовий проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення вимог законодавства про безпеку та здоров'я працівників на роботі за реєстр. №10148.

Як пояснив представник Кабміну в парламенті Тарас Мельничук, законопроєктом №10147 пропонується, зокрема: 

— запровадити інформування компетентних органів про всі нещасні випадки, та ведення роботодавцем обліку всіх інцидентів, які потенційно могли привести до нещасного випадку; 

— передбачити поряд з існуючою адміністративною та кримінальною відповідальністю можливість покладення за рішенням суду на роботодавця матеріальної відповідальності за нанесення шкоди життю та здоров'ю працівника внаслідок недостатніх та/або неефективних заходів, вжитих роботодавцем. У такому разі роботодавець відшкодовуватиме Фонду соціального страхування витрати, понесені ним на виплати та послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві; 

— передбачити обов'язкове страхування відповідальності експертних організацій при укладанні договору про надання послуг в сфері безпеки та здоров'я працівників, що підвищить якість таких послуг та ступінь безпеки працівників; 

— встановити обов'язки роботодавців щодо забезпечення безпеки та здоров'я окремих категорій працівників (працівниць, які нещодавно народили, та працівниць, які годують грудьми; працівників, які не досягли 18-тирічного віку; працівників з інвалідністю), і передбачити обов'язок забезпечувати посилену увагу до захисту генетичного спадку працівників.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №10293, яким вносяться зміни до ст. 78 «Основ законодавства України про охорону здоров‘я» (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43304) щодо обов‘язків медиків, який обмежує взаємодію медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації з фармацевтичними компаніями.  Зазначається, що документ розширює перелік обмежень для лікарів, фармацевтів, фахівців з реабілітації з метою недопущення призначення лікарських препаратів під впливом прямих чи непрямих фінансових стимулів. Пропонується визначити перелік чітких обмежень, які встановлені для лікарів, фармацевтів, фахівців з реабілітації під час здійснення ними професійної діяльності з метою недопущення призначення лікарських препаратів, медвиробів чи допоміжних засобів реабілітації під впливом прямих чи непрямих фінансових стимулів, а саме:

• роздачі сувенірної та брендованої продукції;
• премій, бонусів, подарунків;
• повернення частини коштів за призначення лікарських засобів конкретного виробника;
• участі в конкурсах, лотереях, подіях від фармпредставників в обмін на призначення конкретних лікарських засобів.

Фармацевти під час відпуску лікарських засобів на прохання покупців будуть зобов'язані надавати достовірну інформацію про наявні аналоги, які можуть бути еквівалентними за своєю дією, складом або ефективністю. Також забороняється приховувати інформацію про ліки з аналогічною діючою речовиною за нижчою ціною. Крім цього, під заборону підлягатиме виписування лікарських препаратів на бланках, які містять рекламну інформацію чи сприяють контролю частоти призначення. Обмеження поширюватимуться також на медичні вироби та  допоміжні засоби реабілітації.

Чергова спроба запровадити самоврядування у сфері охорони здоров'я. Верховна Рада прийняла в першому читанні урядовий законопроєкт, ініційований МОЗ, — реєстр. № 10372 «Про самоврядування у сфері охорони здоров'я в Україні». Про це повідомила пресслужба Апарату ВРУ, зазначивши, що цей документ дозволить закріпити на законодавчому рівні статус самоврядних організацій та створити правові підстави для делегування працівникам сфери охорони здоров'я, об'єднаним у самоврядні організації, окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади. 

Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко вважає, що прийняття законопроєкту створить можливості для розвитку, правового і соціального захисту професійної спільноти та надасть її представникам реальні важелі впливу на формування політики, управління сферою охорони здоров'я та вектори її розвитку.

Модель медичного самоврядування в Україні була розроблена, на думку авторів, з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема країн Європейського Союзу: Польщі, Бельгії, Німеччини, Чехії.

Опоненти цього законопроекту, зокрема Міністр охорони здоров’я часів Революції Гідності Олег Мусій, зауважує, зокрема, що його норми практично копіюють норми законодавства рф….навіть у назві організації для українських лікарів – Палата. 

Законопроєкт №10372 зареєстрований в парламенті ще напередодні 2024 року – він є третьою спробою реалізувати самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні. Два попередні законопроєкти, якими МОЗ вже ініціювало перехід медичної галузі до самоврядування, були відхилені і громадськістю, і парламентом.

На думку фахівців і громадськості, оприлюднених в ЗМІ цей останній законопроєкт знову містить ряд суттєвих недоліків, порушує права медиків та потребує ґрунтовного доопрацювання. Крім того, окремі норми суперечать чинним нормативно-правовим актам, і не відповідають європейським принципам, закладеним в Угоді про асоціацію з ЄС, адже він фактично знімає відповідальність з Міністерства охорони здоров'я за контроль якості надання медичної допомоги населенню країни і перекладає ці функції на громадські організації, так звані Палати об’єднань працівників медичних та фармацевтичних професій

Тобто законопроектом пропонується закріпити на законодавчому рівні статус самоврядних організацій, створити підстави для делегування медичним працівникам, об’єднаним у ці організації, окремих функцій, які зараз здійснюють органи держвлади. Передбачається формування п'яти організацій професійного самоврядування — палат, а саме: палата лікарів сімейної медицини, палата лікарів-спеціалістів, палата стоматологів, палата сестер медичних/братів медичних, палата фармацевтів.

У законопроєкті не прописано чіткого розміру внесків на утримання Палат, заробітних плат і винагород членам їхніх комісій, вищих наукових рад, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, почесних членів, Вищої ради Палати, її апарату та інших органів (створених на розсуд самих Палат).

При цьому фінансування новостворених бюрократичних структур планують здійснювати коштом зарплат медичних працівників (згідно із п. 2 ст. 9 законопроєкту передбачається обов’язковий «Професійний збір» у межах прожиткового мінімуму для працездатної особи. Враховуючи приблизну кількість медичних працівників, таким чином можна буде зібрати понад 1 млрд грн на рік).

З моменту реєстрації проєкту закону, його попередніх версій, профспілки медичних працівників виступали  проти впровадження подібних недоопрацьованих належним чином новацій у вітчизняну медицину, вважаючи, цей проект має ряд суттєвих недоліків та потребує ґрунтовного доопрацювання.

Адже в Україні вже де-юре та де-факто існує явище медичного самоврядування, що здійснюється через фахові громадські об'єднання — медичні асоціації працівників різних спеціальностей.

Наприклад, статтею 3 проекту вказується на незалежність самоврядування медичних та фармацевтичних працівників від органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових та службових осіб, що відразу ж спростовується нормами інших статей, оскільки вони одночасно наділяють Кабмін окремими повноваженнями — встановлення порядку видачі свідоцтва на здійснення діяльності у сфері охорони здоров'я; проведення установчих загальних зборів; скликання та розпуску Палат професійного самоврядування тощо.

В законопроекті не визначено у якій організаційно- правовій формі створюватимуться палати, що має вирішальне значення для з'ясування їх юридичного статусу, враховуючи що чинне законодавство не містить організаційно-правової форми «Палата» взагалі.

Частинами 1 та 2 статті 7 проєкту встановлюється монопольне право організацій професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій на допуск працівників до діяльності шляхом видачі (та позбавлення) свідоцтва про право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності в сфері охорони здоров'я. Вказуючи на обов'язковість членства медичних та фармацевтичних працівників у організаціях професійного самоврядування — Палатах.

Обов'язкове членство медичних та фармацевтичних працівників в організаціях професійного самоврядування не відповідає положенням частини 4 статті 36 Конституції України, яка імперативно встановлює, що ніхто не може бути примушений до вступу до будь-якого об'єднання громадян чи обмежений у правах за неналежність до громадських організацій.

Тобто запропонована новела порушує права медичних та фармацевтичних працівників гарантовані Конституцією України і позбавляє цих працівників права на працю, у разі відмови від входження до організації професійного самоврядування. Медики не матимуть права працювати за фахом та здобутою кваліфікацією, не зважаючи, що фах і кваліфікація підтверджена відповідними акредитаційними та атестаційними комісіями. Також пропоновані норми прямо порушують статтю 23 Загальної декларації прав людини, що проголошує: «Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття». Взагалі законопроект потребує отримання попереднього висновку Конституційного Суду України про відповідність нормам Конституції України.

Нагадаємо, що рішенням Комітету з питань антикорупційної політики Верховної Ради України щодо експертного висновку з приводу аналогічних положень відхиленого законопроекту №2445-д вже було висловлено застереження про наявність у таких «новелах» корупційних ризиків.

Організації професійного самоврядування не можуть наділятись державними повноваженнями. Незалежно від того чи державні органи чи самоврядні організації будуть здійснювати певні функції, вони всі є підзвітними перед державними органами, наприклад, міністерством охорони здоров'я або департаментом юстиції, або парламентом. Однак законопроектом такої підзвітності палат — організацій професійного самоврядування, не передбачено.

У законопроекті №10372 відсутня чітка процедура заснування палат та формування органів професійного самоврядування. Механізм проведення установчих загальних зборів представників медичних професій є сумнівним, він не забезпечує належного представництва всіх медичних та фармацевтичних працівників у цьому процесі, тому породжує корупційні ризики. Адже за даними Центру медичної статистики МОЗ України станом на 01.01.2022 в Україні лише у системі МОЗ працювало понад 405142 особи. Тож і забезпечення такої кількості осіб у формуванні організацій професійного самоврядування видається неможливим, особливо під час війни. Вже навіть окремі авторитетні фахівці оприлюднюють думку, що створення медичного самоврядування є підготовкою до працевлаштування після війни певних народних депутатів після закінчення каденції.

Враховуючи суттєві порушення проєктом Закону прав і свобод медичних працівників, передбачених законодавством України, Профспілка працівників охорони здоров’я України закликала народних депутатів України відхилити проєкт Закону України «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні» (реєстр. № 10372 від 25.12.2023). Аргументація рішення Профспілки викладене впостанові Ради Профспілки від 29.05.2024 № Р8-4/5 (див. додаток 1).

Ухвалено законопроєкт про позапланові перевірки Держпраці щодо мобінгу. 19 червня 2024 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні проєкт Закону № 11044 «Про внесення змін до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо проведення перевірок в частині вчинення мобінгу щодо працівників. (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43767 )

Пропонується дозволити у період дії воєнного стану за заявою працівника або профспілки здійснювати перевірки додержання законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу та законності припинення трудових договорів.

У разі ухвалення цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

ВРУ ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення системи підготовки громадян України до військової служби» від 22.05.2024 № 3724-IX. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3724-20#Text ). Закон вніс зміни до низки законодавчих актів та, зокрема, до частини першої статті 8 та статті 9 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Встановили, що підготовка громадян України до військової служби включає:

• національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання;
• початкову загальновійськову підготовку;
• базову загальновійськову підготовку;
• підготовку у військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою;
• підготовку до вступу у заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;
• військову підготовку у закладах вищої освіти за програмою підготовки офіцерів запасу;
• фізичну підготовку;
• лікувально-оздоровчу роботу;
• підвищення рівня освітньої підготовки;
• вивчення державної мови.

Початкову загальновійськову підготовку будуть проводити на третьому рівні повної загальної середньої освіти — в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, які будуть викладати предмет «Захист України». Навчальну програму розробить МОН та погодить її з Міноборони.

Кабмін 21 червня затвердив Порядок проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських. (постанова КМУ від від 21 червня 2024 р. № 734 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734-2024-%D0%BF#Text ).

Визначено, що базову підготовку проходять громадяни України чоловічої статі (жіночої статі — добровільно), які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти.

Передбачено також, що базову підготовку згідно з навчальним планом проходять:

• курсанти вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;
• курсанти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських;
• поліцейські під час проходження первинної професійної підготовки у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Установлено, що організація та супроводження базової загальновійськової підготовки покладається на Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, Міністерство внутрішніх справ, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (за згодою), до сфери управління яких належать заклади вищої освіти та заклади освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, та Генеральний штаб Збройних Сил.

Нагадаємо, відповідно до статті 10-1 Закону «Про військовий обовʼязок і військову службу», базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Базова загальновійськова підготовка проводиться у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах (центрах) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності.

Нагадаємо, що відповідно до вимог постанови Кабміну №560 від 16 травня підприємства повинні невідкладно інформувати ТЦК про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення. Відповідно до статті 42 закону про військовий обов’язок керівники, інші посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування і форми власності, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, взяття на військовий облік, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до ТЦК несуть відповідальність згідно із законом.

Штраф для підприємств згідно статті 210-1 КУпАП може накладатися на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Приклади з судової практики. директорку ТОВ постановою начальника ТЦК було притягнуто до адміністративної відповідальності – штрафу в розмірі 5100 грн за ч. 2 ст.210-1 КУпАП, бо вона приймала на роботу громадян, які є військовозобов`язаними, без військово-облікового документа (справа №686/3272/24); в іншій справі  №754/128/24 ТЦК оштрафував жінку-«кадровика» Держстату на 5100 грн за те, що вона не забезпечила явку працівника. У справі №480/12056/23 директор підприємства отримав від ТЦК розпорядження, за яким мав здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників, які перебували на військовому обліку за своїм офіційним місцем роботи у ТОВ, та забезпечити їх явку до ТЦК. У зв`язку з невжиттям заходів щодо виконання розпоряджень ТЦК на директора ТОВ був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідно до постанови Кабміну №560 від 16 травня керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника ТЦК про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов’язаних до ТЦК:

• видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов’язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до ТЦК, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов’язаних;
• організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
• здійснюють на підприємстві інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації;
• повідомляють письмово у 3-денний строк ТЦК про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов’язаними вимог законодавства;
• забезпечують прибуття резервістів та військовозобов’язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) ТЦК або військових частин чи звільнення їх від виконання обов’язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до ТЦК, та у разі потреби часу на зворотній шлях;
• невідкладно інформують відповідний ТЦК про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Також постанова визначає, що вручати повістки мають представники підприємств, установ, організацій – на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов’язків). Призначення представників підприємств, уповноважених вручати повістки, здійснюється наказом відповідного керівника, який є підставою для видачі посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.

Також за місцем роботи резервісти та військовозобов’язані можуть бути оповіщені:

• представниками ТЦК;
• групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), підприємства (установи, організації), ТЦК та поліцейські.

Відповідно п. 47 постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487 у разі отримання розпоряджень ТЦК щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до ТЦК керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані:

• видати наказ  про оповіщення, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні — рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного ТЦК у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного ТЦК;
• вручити призовникам, військовозобов’язаним та резервістам повістки про явку за викликом до ТЦК;
• письмово повідомити з наданням витягів з наказів відповідним ТЦК про осіб з числа призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
• забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов’язаних та резервістів до відповідного ТЦК.

Отже, відповідальність за статтею 210-1 КУпАП «прив’язана» до виконання вказаних вище обов’язків. За їх невиконання посадовців підприємств можуть оштрафувати.

Відповідно до статті 38 закону про військовий обов’язок підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкування і форми власності зобов’язані на вимогу ТЦК сповістити призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до ТЦК, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у 7-денний строк повідомити відповідні ТЦК про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

З 1 липня змінюються правила, за якими військовозобов'язаним надається відстрочка. Під відстрочку не підпадають:

• студенти та аспіранти заочної або вечірньої форми, які здобувають другу, третю вищу освіту;
• особи, які працюють на підприємствах, установах та організаціях Міністерства оборони;
• особи, які мають статус «обмежено придатний»;
• чоловіки, яких під час повторної ВЛК було визнано здоровими.

У роботодавців при бронюванні зʼявиться новий обовʼязок – інформувати ПФУ про рух працівників.За постановою №650 ПФУ має реалізувати послугу щодо подання підприємствами, які бронюють працівників, даних про прийняття, переміщення (переведення), звільнення, поновлення на роботі та припинення/відновлення дії трудового договору

07 червня Кабінет Міністрів оновив підходи до бронювання працівників. Йдеться про Постанову №650 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2024-%D0%BF#Text). Її опубліковано в «Урядовому курʼєрі» від 08.06.2024. Цією постановою зобов’язано Пенсійний фонд України та Міноброни оборони протягом місяця з дня набрання чинності постановою №650 (тобто до 8 липня) забезпечити електронну інформаційну взаємодію між реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо працівників підприємств, установ та організацій, зазначених у підпункті 3 пункту 3 постанови №650, віком від 17 до 60 років, їх посад у режимі реального часу для оформлення бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час воєнного стану в електронній формі.

Пенсійному фонду України необхідно забезпечити протягом місяця з дня набрання чинності постановою технічну можливість подання органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, Пенсійному фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в електронній формі відомостей, зазначених у пункті 5 цієї постанови.

Таким чином, роботодавцям згідно норм п. 3 Постанови №650 не пізніше ніж протягом наступного дня після прийняття працівника на роботу, переміщення його з одного структурного підрозділу до іншого або переведення на іншу постійну посаду або роботу, звільнення, поновлення на роботі, тимчасового припинення/відновлення дії трудового договору потрібно подати ПФУ відомості через портал е-послуг в е-формі.

Перелік роботодавців, які подаватимуть такі відомості, також встановлено постановою №650. До них належать:

• органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування;
• підприємства, установи та організації, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
• підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

КМУ постановою від 07.06.2024 № 675 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-2024-%D0%BF#Text) вніс зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.

Зокрема, із переліку документів, що подають військовозобов’язані для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, для особи, яка потребує догляду, виключили висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному догляді.

Також додали форму заяви, в якій особа з інвалідністю I чи II групи зазначає особу, яку вона обирає утримувачем. 

Цією ж постановою внесені зміни до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Громадяни України, що постійно проживають за кордоном, зобов’язані стати на військовий облік одним із способів:

• особисто відвідати ТЦК;
• через закордонну дипломатичну установу України особисто або засобами поштового зв’язку разом з копією першої сторінки паспорта для виїзду за кордон подати заяву про взяття на військовий облік у довільній формі до ТЦК, Центрального управління або регіонального органу СБУ або підрозділу розвідувальних органів, де їх зняли з військового обліку. 

Також визначили, що особиста присутність призовників, військовозобов’язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку не обов’язкова.

02 липня 2024 року набрала чинності постанова від 28.06.2024 № 751, якою КМУ схвалив Бюджетну декларацію на 2025—2027 роки (www.kmu.gov.ua/npas/pro-skhvalennia-biudzhetnoi-deklaratsii-na-20252027-roky-a751 )

Декларація передбачає, що у 2025—2027 роках у податковій політиці буде продовжене «утримання від запровадження будь-яких податкових та адміністративних заходів, які можуть негативно вплинути на базу податкових надходжень». Але зазначається, що одним із пріоритетів податкової політики в короткостроковій перспективі стане розширення поточної бази оподаткування військовим збором, в тому числі перегляд розміру збору, кола його платників, бази та об’єктів оподаткування.

Протягом 2025—2027 років буде впроваджено певні заходи з Національної стратегії доходів до 2030 року (до слова – є петиція щодо перегляду цієї стратегії) наприклад: наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби та пальне до рівня, передбаченого директивами ЄС, приведення податкових пільг та знижених ставок ПДВ у відповідність з вимогами директив ЄС; запровадження акцизного податку на підсолоджені цукром напої; надання додаткових повноважень органам місцевого самоврядування в частині адміністрування місцевих податків і зборів, тощо.

Також під час розроблення прогнозу доходів бюджету на середньостроковий період враховано, наприклад, наступні норми законодавства: спрямування «військового» ПДФО в розмірі 75% на відповідній території України та в розмірі 40% — на території м. Києва до спеціального фонду державного бюджету; поквартальне нарахування та сплата податку на прибуток банків за ставкою 25%; збереження розподілу акцизного податку з пального між державним та місцевими бюджетами, а саме — зарахування 13,44% такого податку до бюджетів територіальних громад.

Для профспілок найголовніше враховувати, що мінімальну зарплату і прожитковий мінімум на 2025 рік «заморозять». 

Так, у 2025—2027 роках прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становитиме:

• дітей віком до шести років — 2563 гривні;
• дітей віком від шести до 18 років — 3196 гривень;
• працездатних осіб — 3028 гривень;
• осіб, які втратили працездатність, — 2361 гривню.

«Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» у 2025—2027 роках у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб — 55 відсотків; для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю — 100 відсотків; для дітей — 140 відсотків відповідного прожиткового мінімуму» — йдеться у декларації.

Пропонується не збільшувати і мінімальну заробітну плату. Зазначається, що у 2025—2027 роках розмір мінімальної заробітної плати становитиме 8000 гривень, що забезпечить досягнутий рівень гарантії з урахуванням підвищення у 2024 році.

Оплата праці працівників бюджетної сфери здійснюватиметься на основі посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, що залишається на рівні грудня 2024 року, і не змінюється з 2021 року — 3195 грн!

Оплата праці державних службовців здійснюватиметься на основі класифікації посад згідно з умовами оплати праці, що діяли у 2024 році.

Верховна Рада 04.06.2024  у другому читанні ухвалила законопроєкт № 9432, у якому закріпив статус англійської як мови міжнародного спілкування в публічних сферах життя, який під 24.06.2024 підписав Президент.

Закон визначає категорії посад, кандидати на які зобов’язані володіти англійською мовою, серед них: 

• державні службовці категорії «А»;
• визначені державні службовці категорій «Б» та «В»;
• голови міських адміністрацій та їх заступники;
• визначені військовослужбовці;
• визначені працівники податкових та митних органів;
• начальницький склад правоохоронних органів і служб цивільного захисту;
• інші керівні посади.

Крім цього, закон унормовує застосування англійської мови в роботі органів влади, охорони здоров’я, місцевого самоврядування, у сферах освіти, культури, транспорту.

Кабінет Міністрів уніс зміни до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Відповідна постанова від 13 червня 2024 року № 690 набрала чинності 18 червня.

Раніше порядок передбачав застосування для огляду водія в ЗОЗ спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Урядовці додали норму про застосування тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов’язковим буде підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням

З липня запрацюють нові правила щодо української мови у друкованих медіа та на телебаченні. 16 липня 2024 року набирають чинності нові правила використання державної мови для друкованих медіа, а з 17.07.2024 року – для телебачення. Для друкованих медіа місцевої сфери розповсюдженнянабирає чинності ст. 25 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка регламентує використання державної мови у сфері друкованих медіа. (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text). 

Наприклад, відповідно до ст. 25 друковані медіа в Україні повинні видаватися державною мовою. Друковані медіа можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися з однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день. У кожному місці розповсюдження друкованих медіа друковані медіа державною мовою мають становити не менше 50 відсотків назв друкованих медіа, що розповсюджуються в цьому місці. У місці розповсюдження друкованого медіа, виданого іншою, ніж державна, мовою, розповсюджується такий медіа державною мовою.

Але вимоги ч.1, ч.2 та абзацу другого ч.4 цієї статті не поширюються на друковані медіа, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону. Обов’язковий примірник документів, передбачений ч.3 цієї статті, у такому разі виготовляється, публікується і доставляється відповідною мовою.

17 липня 2024 року набирає чинності п. 7 ч. 8 ст. 40 Закону України «Про медіа». Це збільшить відсоток державної мови на телебаченні. З 17 липня 2024 року посилюються вимоги щодо використання державної мови в ефірах аудіовізуальних медіа.

Так, використання інших мов допускається у спонтанних репліках чи виступах учасників програми, що транслюється у прямому ефірі, крім ведучих (дикторів) програми, якщо загальна тривалість таких реплік, виступів не перевищує 10 відсотків тривалості програми. Під час трансляції програми у записі репліки, виступи, що не відповідають вимогам п. 1, 4, 6 восьмої частини, мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою.

А саме у репортажі з місця події (крім мови та реплік журналістів відповідного медіа); у будь-яких творах, виступах, виконанні тощо мовами корінних народів України; у вжитих учасниками програм сталих виразах, коротких фразах чи окремих словах іншими мовами.

За словами Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, це сприятиме припиненню в телевізійних та радіоефірах режиму українсько-російської двомовності, який, за визначенням Конституційного Суду України, не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної та є порушенням права громадян на отримання інформації та послуг державною мовою.

Джерело: ВРУ

18.06.2024 Кабміном постановою №718 внесені зміни до Порядку призначення і виплати стипендій з метою приведення його положень у відповідність до законодавства у сфері освіти. Замінено слова «клінічні ординатори», «клінічна ординатура» в усіх відмінках словами «лікарі-резиденти», « лікарська резидентура» у відповідних відмінках та встановлено розмір стипендії лікарям-резидентам на рівні 16 000 грн. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/718-2024-%D0%BF#Text ).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII післядипломна освіта у сфері охорони здоров’я також включає, зокрема, лікарську резидентуру. Раніше цей Законпередбачав ще і клінічну ординатуру, але після зміни 2017 року такого рівня післядипломної освіти вже немає.

У зв’язку з цим постановою КМУ від 18.06.2024 № 718 внесені зміни до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2004 № 822. Зокрема, клінічних ординаторів замінено на лікарів-резидентів і визначено розмір стипендії для лікарів-резидентів, Після набрання чинності постановою КМУ від 18.06.2024 № 718, якою внесені зміни до Порядку, академічну стипендію лікарям-резидентам установлюватимуть у фіксованому розмірі – 16000 грн. Постанова № 718 набрала чинності 21.06.2024.

За інформацією МОЗ станом на 28.06.2024 Уряд спрямує 1 млрд грн на облаштування укриттів у закладах охорони здоров’я. Про це йшлося на засіданні комісії, створеної для перевірки пропозицій від обласних та Київської міської державних (військових) адміністрацій під головуванням міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка.

МОЗ визначило порядок та умови надання субвенції для створення безпечних умов у ЗОЗ. Переліки проєктів, які фінансуються у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров’я, затверджені наказами МОЗ: від 03.06.2024 № 957 та від 21.06.2024 № 1086.

Субвенцію спрямують на реалізацію проєктів, повʼязаних із новим будівництвом, реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом фонду захисних споруд цивільного захисту у ЗОЗ відповідно до чинних будівельних норм. Кожен проєкт мав відповідати низці умов:

• ЗОЗ належить до спроможної мережі або є багатопрофільною лікарнею у прифронтовому регіоні, де мережа нині несформована через війну;
• співфінансування з місцевих бюджетів;
• відсутність такого обʼєкта у ЗОЗ або наявність об’єкта, який потребує оновлення;
• введення завершеного обʼєкта в експлуатацію не пізніше 31.12.2024;
• наявність затвердженого проєкту будівництва.

Комісія перевірила отримані звернення і надала пропозиції МОЗ щодо переліку та пріоритетності проєктів. Так, 54 об’єкти на суму понад 1,2 млрд грн були подані вчасно. Із них 40 обʼєктів на загальну суму майже 940 млн грн подані у строки та відповідають встановленим вимогам Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров’я, затверджених постановою КМУ від 02.04.2024 № 374 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/374-2024-%D0%BF/print#n8 )  (далі — Порядок № 374); 29 об’єктів на загальну суму понад 860 млн грн подані поза строками, або не відповідають вимогам Порядку № 374.

За інформацією МОЗ, переліки проєктів для подання сформували обласні та Київська міська державні (військові) адміністрації. Вони визначили їхню пріоритетність відповідно до трьох критеріїв:

• територіальна наближеність медзакладів до зони активних бойових дій або тимчасово окупованих росією територій України;
• наявність у ЗОЗ автономного опалення, водопостачання, джерел електропостачання;
• наявність укладеного договору з НСЗУ за пакетами медичних послуг «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» і «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій».

Окрім того, МОЗ звернеться до ОВА із пропозицією доопрацювати звернення, щоб розглянути його повторно та до Комітету ВРУ з питань бюджету та Мінфіну для додаткового виділення коштів на реалізацію проєктів, які відповідають порядку та умовам, але не можуть бути реалізовані через недостатність фінансування і які подали із невідповідностями чи порушенням строків. Далі МОЗ подасть до КМУ пропозиції щодо розподілу субвенції між місцевими бюджетами.

(довідково — Перелік проєктів, які фінансуються у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету в Хмельницькій області: 

• Капітальний ремонт укриття хірургічного корпусу по об’єкту КНП Полонська МЛ ім. Н.С.Говорун (7 209,270 тис.грн плюс така ж сума з бюджету Полонської міської територіальної громади);
• Капітальний ремонт протирадіаційного укриття № 85003 КНП «Ізяславська МБЛ» (4 537,514 тис.грн. плюс така ж сума з бюджету Ізяславської міської територіальної громади);
• Нове будівництво сховища для Хмельницької обласної дитячої лікарні по вул. Кам’янецька, 94 в м. Хмельницькому (100 507,905 тис.грн плюс така ж сума з Обласного бюджету Хмельницької області).

МОЗ затвердило чекліст для оцінювання впровадження безбар’єрності в ЗОЗ. (наказ МОЗ «Про затвердження змін до наказу Міністерства охорони здоровʼя України від 06 лютого 2024 року № 198» від 03.06.2024 № 955 (https://moz.gov.ua/uploads/11/56483-dn_955_03062024_dod.pdf )

Чекліст призначений для керівників ЗОЗ, котрим МОЗ рекомендує користуватися, щоб перевірити запровадження безбар’єрного простору. Важливо проаналізувати відповіді відвідувачів і працівників закладу. 

Інформація актуальна станом на 02.07.2024

Інформаційно-аналітичний відділ ХООППОЗУ© 2024

Додаток 1

            Додаток

до постанови 

Ради Профспілки 

від 29.05.2024 № Р8-4/5 

ЗВЕРНЕННЯ

Ради професійної спілки працівників охорони здоров’я України

до депутатів Верховної Ради України

щодо непідтримки прийняття проєкту Закону України «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні» (реєстр. № 10372 від 25.12.2023)

Кабінетом Міністрів України поданий до Верховної Ради України проєкт Закону України «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні» (реєстр. № 10372 від 25.12.2023) (далі – Проєкт Закону). 

Зазначаємо, що при розробці Проєкту Закону була порушена процедура розробки нормативних актів в частині погодження їх з соціальними партнерами. Головним розробником не було надіслано Проект Закону для розгляду та погодження профспілковій Стороні із зазначенням строку подання пропозицій і зауважень.

Разом з тим, Профспілкою були надані зауваження до зазначеного Проєкту Закону а саме:

Всупереч частини 4 статті 36 Конституції України, якою передбачено, що  ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян  Проєктом Закону  передбачено, що право медичних та фармацевтичних працівників на роботу може бути реалізоване лише за умови обов’язкового їх членства в органах професійного самоврядування, включення до Реєстру людських ресурсів охорони здоров’я наявності діючого свідоцтва про право здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я, сформованого на підставі  рішення відповідної Палати. 

Проєктом Закону також передбачено можливість залучення медичних та фармацевтичних працівників до роботи (для виконання окремих медичних послуг) не лише на підставі трудових, а й на підставі цивільно-правових договорів, а також контрактів (стаття 33 Прикінцевих положень Проєкту Закону).

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 23 Кодексу законів про працю України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Так, частиною 9 статті 16 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» можливість укладання контракту передбачена виключно щодо керівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, які призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров’я на конкурсній основі шляхом укладання контракту.

 Отже, укладання трудових договорів у формі контрактів з іншими категоріями медичних та фармацевтичних працівників не передбачено чинним законодавством та неминуче призведе до зниження рівня соціальної захищеності працівників, що суперечить вимогам  Конвенції Міжнародної організації праці    № 158 (1982 року), ратифікованою Україною 4 лютого 1994 року.

До того ж, медичних та фармацевтичних працівників обмежать у правах, якщо вони не стануть  членами самоврядної організації та не сплачуватимуть обов’язковий професійний збір,.

Через це Профспілка вважає Проєкт Закону дискримінаційним в частині залежності права медичних та фармацевтичних працівників здійснювати професійну діяльність за набутою спеціальністю від членства в самоврядній організації. З цього приводу Профспілка неодноразово зверталася до всіх гілок влади.

Окремо зазначаємо, що Головним науково-експертним управлінням  Апарату Верховної Ради України надано висновок від 15.03.2024  №16/03-2024/58316 який зокрема зазначає, що: 

— обов’язкове членство медичних працівників в органах професійного самоврядування не узгоджується з частиною 4 статті 36 Конституції України; 

— обмеження права медичних працівників на працю не узгоджуються з частиною 3 статті 22 Конституції України; 

— делегування відповідних державних функцій самоврядній організації створює певні ризики для зловживання своїм монопольним правом на допуск до професії, а також ризики корупційного характеру; 

— самоврядні організації наділяються низкою невластивих їм повноважень, що притаманні органам державної влади, мають ознаку втручання у компетенцію відповідних органів державної влади та не узгоджуються з природою професійного самоврядування, та інші зауваження, які необхідно врахувати.

Комітетом з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України внесено проєкт постанови «Про прийняття за основу проєкту Закону «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні», нажаль, без урахування наданих зауважень Профспілки, Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Враховуючи суттєві порушення Проєктом Закону прав і свобод медичних працівників, передбачених законодавством України, закликаємо народних депутатів України відхилити проєкт Закону України «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні» (реєстр. № 10372 від 25.12.2023).